У виховній колонії – святоЩо не кажіть, а ювілей Ковельської виховної колонії, – подія знакова. Це не просто свято, а привід оглянутися на пройдений шлях, оцінити зроблене, виявити помилки і скласти план дій на майбутнє.
…Зібрались у той день ветерани служби. Прибули гості з Києва, Луцька, Маневич. Ігор Андрушко – начальник управління ДПтС України, признається, що, приїхавши зі столиці, насамперед, оглянув територію, виробництво, ознайомився із результатами виховного процесу й залишився задоволеним. Заклад не стоїть на місці, а весь час розвивається.
Віхи історії
Якщо вийти за історичні рамки нашої розповіді про виховну колонію, то маємо згадати таке: Ковельська в'язниця бере початок із ХІХ століття в російській імперії, яку називали не інакше, як "тюрма народів". Своєю жорстокістю відома ковельська в'язниця за часів панської Польщі. Від тих режимів естафету перейняла комуно-“совєтська” імперія, яка "увінчала" себе розстрілом невинних українців-патріотів у червні 1941 року.
Повоєнний період існування виховної колонії розпочався у 1944 р. Якийсь час тут перебували в ув'язненні жінки. І лише 27 березня 1966 року в'язниця була реорганізована у трудову колонію для неповнолітніх.
Загляньмо в скарбницю здобутків новітнього виховного закладу. Із самого початку існування відкривається загальноосвітня середня школа. Розбудовується виробнича база. Перша продукція – це гідропульти, верстати, металеві лещата.
У 1972 році вже діє профтехучилище, яке готує із числа засуджених токарів, слюсарів, газозварювальників та будівельників.
Вводяться в експлуатацію нові приміщення школи, механічні майстерні. Згодом – гуртожиток для засуджених, клуб на 456 місць, їдальня, адмінбудинок, банно-пральний комбінат і т. д., і т. п. Не забули керівники закладу і про оздоровлення працівників, а тому побудували базу відпочинку на озері Світязь.
Серед тих, хто був біля "керма" і вписав славну сторінку в історію виховної установи, пам'ятають Володимира Сахарука, Івана Кириченка, Юрія Беца, Миколу Кузьмича, Олександра Філаретова, Олександра Герасимчука. Сьогодні колектив закладу очолює Іван Абрамчук.
Сказане вище – це тільки надводна частина "айсберга". Життя закладу – це цікаві, захоплюючі і повчальні історії. Тільки один факт. При розширенні території в'язниці (ще до 1966 року) планування території проводив генерал Єременко із Києва. При цьому під розширену територію потрапила садиба пана Беца, внук якого Юрій Бец з 1975 по 1993 рік очолював виховну колонію. Такі несподівані повороти долі.
Ритми урочистого свята
Змістовно, професійно, із ліричними замальовками провели свято ведучі Світлана Романчук та Леонід Никитюк.
Як і годиться, перше вітальне слово – господарю закладу Івану Абрамчуку.
– Радий бачити колег, які творили історію і протоптували стежину для нас, передавали добрі традиції. Дякую всім, хто серце і душу вклав в установу! – сказав начальник виховної колонії. Він вручив грамоти та подяки присутнім гостям-ветеранам.
Почесні нагороди за сумлінне виконання службових обов'язків працівникам закладу вручив і очільник служби з Києва Ігор Андрушко. Він зазначив, що, вітаючи один одного з святом, працівники й ветерани підкреслюють, що вони живуть установою, переживають і хвилюються за те, що тут діється. Чутки про реформи і тотальне скорочення працівників перебільшені, тому потрібно працювати, поліпшувати роботу і готуватися, як з усмішкою сказав пан Ігор, до 100-літнього ювілею.
Не менш переживає за колектив і вихованців Олександр Герасимчук, начальник управління ДПтСУ у Волинській області. Адже тут – його частиночка душі і серця. Він знає майже всіх, а тому найперше щиросердечна подяка – сивочолим ветеранам, вчителям, офіцерам, інспекторам, всім тим, хто і сьогодні на посту.
Він також вручив нагороди кращим і мікрохвильову піч для колонії.
Виховний заклад не відгороджений від загальноміського життя високими стінами. Про тісну співпрацю колективу з владою та органами правопорядку говорили Михайло Гетьман – перший заступник міського голови, Іван Тусь – начальник Ковельського відділу поліції, Ірина Смоляр – начальник кримінально-виконавчої інспекції, Жанна Вельма – начальник служби у справах дітей міськвиконкому.
У вінок урочистих вітань гарно впліталися музика, пісня і танці. Лунали оплески "Біс!", "Браво!".
Своє артистичне мистецтво подарували народне аматорське вокальне тріо "Лелія" із с. Дубового (кер. О. Бондарук); ансамбль народної пісні "Поліський дивоцвіт" (кер. О. Корнелюк); студія сучасного танцю "Пірует" (кер. М. Приц); студія вокального співу "Зорепад" (кер. Р. Шацька); хореографічна студія "Реверанс" (кер. І. Мизовець); дует у складі Наталії Никитюк та Вадима Влащука (Люблинець), дует Анастасії Смаль та Вікторії Тітчук, солісти Віктор Мороз, Світлана Романчук та інші.
А там, за стінами будинку культури колонії, своєю чергою йшло буденне життя-буття вихованців. Нині вони – далеко від родини і батьків. Забруднені колишніми злочинами і правопорушеннями, вони проходять виховне чистилище і чекають на звільнення. Біля них – "воїни" спасіння, які чистять той старий бруд.
Щасти Вам, хлопці! Сил, енергії та віри – Вам, "воїни", спасіння душ!
Анатолій СЕМЕ
Залишити коментар