Ювілейна весна Володимира ШевчукаКоли роки минають, течуть, як бистрі води, і срібним інеєм вкриваються скроні, – тоді озираєшся назад і аналізуєш прожите життя. Воно буває складним, як у кожної людини. То чорним хрестиком стелиться на полотні долі, то – червоним.
Здається, ще зовсім недавно Володимир Пахомович Шевчук чарував своєю грою на баяні усіх дівчат, які збиралися в клубі. Та коли ж це було? Вже 75-та весна стукає у двері ювіляра.
Народився В. П. Шевчук у Володимирі-Волинському районі, в с. Микуличах, в сім'ї колгоспників. Дитинство пройшло за коровами. Бувало, пожене хлопець пасти корову, а вона втече на людські городи, з'їсть буряки чи картоплю. Ох, тоді вже було плачу, бо перепадало від батька "на горіхи".
Коли Володі виповнилось 10 років – сім'я переїхала в смт Люблинець. Хлопець не дуже хотів переїжджати, але батько пообіцяв, що купить гармошку, на якій так кортіло грати Володі. І слова дотримав. Батько радів за хлопця, який самотужки ще у 5 класі навчився грати. Знав і вірив, що з нього вийде хороший музикант. Не раз казав: "Заграй-но мені, сину…". І той грав, захоплюючи батьків грою на гармошці.
Школи у той час у Люблинці не було, то ж хлопець ходив у с. Довгоноси, де була семирічка. Вчився добре. На літніх канікулах разом з такими учнями, як сам, кіньми возив сіно, солому у колгоспі. Закінчивши навчання, Володимир Шевчук вирішив поступити у нововолинську гірничо-шахтарську школу. Але йому на той час не вистачало два місяці до 18 років, щоб отримати дозвіл спускатися в шахту.
Та юнак не розчарувався – подав документи на будівельну спеціальність в тому ж місті. Навчання закінчив успішно. Так, як він добре вчився, то його на два тижні раніше забрали на роботу в будуправління, де він працював рік.
А в рідному Люблинці чекала на свого коханого Марічка, яку хлопець любив ще зі школи. Вона на той час вчилася у Ківерцях на бібліотекаря. Щонеділі Володя полонив дівчат грою на гармошці. Молодий музикант не звертав уваги ні на кого, лише на одну-єдину, яка давно запала йому в серце.
В клубі танці, жарти – молодь веселиться. І серед них – Марійка, любов і кохання Володі. Та хлопець не міг запросити дівчину до танцю, бо хто ж буде грати? Боячись втратити Марію, запропонував їй вийти заміж за нього. Дівчина одразу дала згоду.
В жовтні 1959 року молодята одружились. Обом тоді було по 18 років. Весілля було маленьке – 20 чоловік. Найближчі родичі зійшлись. Подружжя з перепійними грішми поїхало в Брест за покупками. Чоловік дружині купив пальто за 70 рублів (на старі гроші), а собі баян за 120 руб. Цей баян іще й досі стоїть у куточку, нагадуючи господарю про його молодість.
Невістку привів син у батьківський дім, де її прийняли, як рідну дочку. Марійка пішла працювати в їдальню, а Володимир – на будівництво траси "Київ-Варшава". Згодом народилися сини: Сашко і Вадим. Глава сім'ї потім перейшов працювати на залізницю рядовим стрілочником.
В 1965 році станція Люблинець стала централізованою – першою на Волині. Отож, Володимира Шевчука посилають здати екстерном екзамени на чергового по станції. Згодом він зайняв пропоновану посаду. Працював на Рівненщині, в Озерянах і Здолбунові. Потім перевели на Волинь: Турійськ, Овадно і Люблинець, де Володимир Пахомович працював аж до виходу на пенсію.
У 1970 році Шевчуки почали будувати хату, а через 6 років справили новосілля.
Де б не був господар – на нього завжди чекали дружина і діти. Жили в мирі та злагоді. Він ледарювати не любить. Ось уже 50 років, як займається бджільництвом. Годинами може розповідати про комах-трудівниць. Власноруч виготовляв вулики. Любить квіти, тож завжди садить їх біля хати.
Володимир Пахомович веде здоровий спосіб життя: моржує, постійно відвідує сауну, лікується в санаторіях. Бував в Одесі, Моршині, Трускавці, Берегові, Закарпатті.
Скрізь і всюди про нього відгукуються добрим словом. Його обирали депутатом селищної ради, членом виконкому і головою правопорядку. Вийшовши на пенсію, чоловік рук не склав – пішов між люди: працював старшим охоронником автомашин. Має 2 онуки і 3 правнуки. Замолоду майже в кожній хаті був за кума, бо була подвійна вигода: хрещений батько є і безплатні музики на хрестинах.
…Життя проходить. Вносить свої корективи. П'ять років тому Володимир Пахомович овдовів. 51 рік прожив з дружиною в парі. А тепер – сам. Старший син Олександр, що живе в Люблинці, часто навідується до батька.
Вчора, 6 квітня, герою нашої розповіді виповнилося 75 років. Він дякує Богу за кожен прожитий день. Хай же ця ювілейна весна буде для Вас сонячною та мирною. Многая Вам літа, Володимире Пахомовичу!
Галина ОЛІФЕРЧУК,
смт Люблинець.
НА ЗНІМКАХ: Володимир ШЕВЧУК в різні періоди свого життя.
Фото із
сімейного архіву.
Залишити коментар