Спогади гріють душуКовельський медичний коледж (тоді він називався медучилищем) мені довелося очолювати з 1963 року майже 18 літ. Був я на той час уже шостим директором. У ті роки тут навчалося більше 700 учнів у 25–27 групах на фельдшерському, акушерському, медсестринському та фармацевтичному відділеннях.
Крім навчання, юнаки та дівчата організовували вечори відпочинку, цікаві зустрічі, на які запрошували відомих медиків, ветеранів-фронтовиків, їздили на екскурсії у Брест, Київ, по історичних місцях України, займалися спортом. Для проведення масових заходів часто орендували зали швейної фабрики та школи № 7.
Свою роботу на посаді керівника навчального закладу я розпочав із зміцнення матеріально-технічної бази. У цьому велику допомогу надавали педагогічний та учнівський колективи. За короткий час на території училища були ліквідовані клуня, конюшня та інші підсобні приміщення. На території училища облаштували спортивний майданчик. Згодом коника ми замінили на автомашину УАЗ та моторолер.
Багато довелось потрудитися із проведенням опалення. Спочатку переробили пічки під газ, а потім (оскільки заборонили в училищі пічне газове опалення) перейшли на водяний обігрів із встановленням радіаторів і труб в усіх класах та кабінетах, і все це – не перериваючи навчального процесу.
Так поступово приміщення набували привабливого вигляду. Всі кабінети і лабораторії обладнані відповідно до навчально-виховних планів. Корпуси облицювали плиткою, відкрили учнівську бібліотеку, ще згодом обладнали для учнів дешеву учнівську їдальню закритого типу. Для практичних навичок майбутніх медичних працівників нам необхідно було тісно співпрацювати з лікувальними закладами Ковеля. Велику допомогу ми отримали від головних лікарів центральної райлікарні В. І. Ісюка та вузлової – Г. А. Межиборського (нині покійного). Там були відкриті навчальні кабінети, створені всі умови для проходження практики учнів.
За час моєї роботи в училищі ми випустили більше двох тисяч середніх медпрацівників, які були працевлаштовані на Ковельщині, в області, в Україні і в країнах СНД.
Наші випускники, багато з яких закінчили медінститути, влилися в колективи лікувальних закладів міста: А. Л. Сарапін, В. І. Лукашук, В. В. Степанюк (нині покійні), М. В. Хомич, В. П. Попічко, З. П. Хомич, М. А. Філіпчук, В. С. Ковалевець, С. Г. Попіка, В. В. Герун та інші.
Приємно, що в центральній райлікарні зарекомендували себе прекрасними фахівцями наші випускники: Г. Г. Мельник – головна медсестра (нині покійна), Т. С. Вальчук – фельдшер швидкої допомоги, С. М. Носко – медсестра жіночої консультації, С. С. Юркевич – медсестра дитячої лікарні, М. М. Поліщук – медсестра хірургічного відділення, Г. Г. Єрмолаєва– колишня старша медсестра ЛОР- відділення, В. Л. Мітчик – акушерка пологового будинку, Е. А. Соловянчик – медсестра неврологічного відділення, Н. С. Лихобицька – медсестра тубдиспансеру, Т. Г. Лайтер – старша медсестра травматологічного відділення, М. В. Дембіцька – акушерка пологового будинку, В. О. Ковальчук – старша акушерка пологового будинку, М. П. Шум – старша медсестра стоматполіклініки, М. В. Шимків – медсестра хірургічного відділення.
Слід добре слово сказати про нашого випускника – директора медичного коледжу І. І. Холейка, який перейняв «естафету» управління медичним коледжем після покійної Н. А. Шнирьової і який істотно зміцнив матеріально-технічну базу. За це йому – велика подяка від ветеранів-медиків.
Усіма здобутками, яких досяг у своєму житті, я завдячую викладацькому колективу. Велике «спасибі» – колегам, які працювали тоді, а деякі й зараз трудяться. Це – завуч медучилища С. В. Петренко (нині покійна), Ю. Є. Жерж, Ю. П. Коц, В. В. Лихобицький, Є. І. Сарапіна, В. П. Попічко, Т. К. Гануліч, А. О. Оніщенко, Г. П. Оніщенко, Н. Ф. Петрук (яка стала директором після мене), Г. П. Глазунова, А. М. Акімова, В. А. Ліщук, Г. А. Ліщук, П. І. Васкевич, С. Ф. Концур, Н. Г. Решетко, А. Г. Іванюк, В. П. Борщ, Н. М. Корнисік, В. Ф. Дорошук, А. І. Петрук, В. Г. Шепеля, М. І. Гелюта, М. Д. Гелюта, А. С. Маковецький, Р. І. Літвінчук і нині покійні Г. І Вацак, Л. Д. Удовиченко, А. С. Васільєв, Л. Г. Громенко, В. М. Борисов, Н. О. Катерна, В. Я. Катерний, Г. С. Редькіна, М. Й. Кавецька, Н. С. Вілівчук, С. А. Отрощенко, О. П. Кочубей, Г. Ф. Самойлович, В. І. Шепеля.
Також без сумлінної праці обслуговуючого персоналу було не обійтися, а це - М. Г. Кримусь, С. С. Самчинський, В. В. Мішуріс, І. І. Зарчук (нині покійний), Г. С. Панасюк, Г. М. Михаленко, Н. Г. Ризванюк, С. С. Самчинська, Н. М. Сарапіна, О. А. Бешта, Л. О. Кочубей, М. М. Нагалюк.
Спільні роки, проведені в медучилищі, не забуваються, хоч вимагала робота і великих розумових, й фізичних навантажень. Та без підтримки колективу нашого училища, з яким ділили і радісні, і сумні хвилини, було б важко здійснити все, що нам вдалося зробити хорошого.
Тож від душі вітаю всіх, кого доля поєднала в різні роки з Ковельським медичним училищем, зі святом – 70-ою річницею нашого навчального закладу!
Григорій МАКАРЧУК,
колишній директор Ковельського медучилища, ветеран охорони здоров’я Ковельщини.
НА ЗНІМКУ: група працівників медичного коледжу (фото 70-их років).
Фото з архіву автора.
Залишити коментар