Другий бік "медалі"Трагічна дата – 30-річчя Чорнобильської катастрофи запала в душу кожної людини. Наша газета, яку ми поважаємо і передплачуємо, напевно, напише про мітинг-реквієм, присвячений трагічному дню, в "рожевих фарбах". На перший погляд, дійсно пройшло все бездоганно: ведучі, гарні виконавці, вдало підібраний репертуар.
Але є друга сторона “медалі”. Коли ти обізнаний з людьми, які знають про Чорнобиль більше, ти бачиш все інакше.
Насамперед про осередок "Союз Чорнобиль" нашого міста. Все, що там робиться, знає тільки певне коло осіб. І не дивно, що грамоти від облдержадміністрації "чорнобильцям" вручали поспіхом, без оголошення прізвищ, як звичайний папірець. Коли роздавали подарунки від народного депутата України Степана Івахіва, жодного прізвища не було названо правильно. Це – "дрібниці", але за кожною з них стоїть людина, повага до неї.
Не згадали ліквідаторів, яких вже немає з нами, які відійшли у Вічність. Не важливо, коли це сталося – один рік, два, десять чи більше – їх треба пам'ятати поіменно. В житті вони не були ідеальними людьми, але це вони віддали за нас своє здоров'я і життя, вони першими гасили пожежу, були на даху реактора, складали по цеглині саркофаг, скидали реактивний графіт, не ховались за чужими спинами.
А як зрозуміти організаторів мітингу-реквієму, які в кінці зробили оголошення: "Ліквідатори І категорії зайдіть й отримайте по 200 гривень"? Не за грішми прийшли сюди ці люди – вони хотіли поваги, шани, а отримали бездушність. Складається враження, що все робилось для "галочки". А про переселенців взагалі не згадали. Їх немає?…
Біль і гіркота закралися в душі цих людей.
"Союз Чорнобиль" Ковеля – це спілка, керівництво якої є великою мірою черствим і бездушним. Навіть на відкриття кабінету "чорнобильців" були запрошені тільки ті люди, які "угодні" йому.
Невже для цього потрібні якісь матеріальні затрати? Потрібна турбота, людяність, якої немає в організаторів масового заходу, керівництва "Союзу Чорнобиль". Пробудіться, люди добрі, не будьте черствими, спілкуйтеся!
"Чорнобильці" – не вічні, відходять з життя, і сьогодні їм важливі турбота й відчуття, що їх подвиг пам'ятатимуть, що життя прожили недаремно.
Коли ми забуваємо про минуле, то не буде у нас майбутнього. Пам'ятаймо про це!
Одна з нас – вдова ліквідатора аварії на Чорнобильській АЕС, знає про ці проблеми не один десяток літ. Чоловік Олександр Сітаров завжди переймався, як відзначать цей трагічний день, і в нього боліло серце від безпорадності та байдужості організаторів.
Напевно, і нам передався той стан. Пам'ятаємо, як створювалася Спілка Чорнобильців Ковеля, її перших організаторів. Це – покійний ліквідатор Олександр Мезенцев, евакуйований Володимир Гулай, сім’я Васяків, Олена Лещенко. Це була зовсім інша атмосфера, тоді панували чуйність і дружба, взаємопідтримка. На заходах охоплювали всі категорії "чорнобильців", не ховали їх в приміщеннях, які важко знайти і куди добратись хворим і похилим віком людям нелегко.
Наталія Сітарова.
Олена Лещенко.
Від редакції: друкуючи цей лист, ми готові надати слово також тим, кого автори згадали у публікації.
Залишити коментар