Повідомлення в номер / Добрий господар

Добрий  господар

Часник потребує поживи

Нинішньої весни багато господинь нарікає, що жовтіє листя часнику. Причин цьому чимало, найпоширеніша пов’язана з порушенням повітряно-газового режиму. Простіше кажучи, ґрунт забитий, щільна кірка призводить до порушення обміну речовин у рослинах. Найперша поміч – розпушування землі.

Ще одна розповсюджена причина – під зиму на грядку не були внесені добрива. Осінніми, зимовими і весняними дощами все найкорисніше було вимите. Часник «сидить» на голодній пайці, не має необхідних для росту речовин.

Уперше озимий часник слід було підживити першого тижня після сходження снігу, а повторно його удобрюють саме зараз, наприкінці квітня – на початку травня. У першій декаді травня підживлюють і ярий. Визначити час унесення добрива для останнього просто: коли в нього сформувалися три-чотири повноцінні листки.

Оскільки часник не любить надлишку вологи в ґрунті, підживлення суміщають із поливами, робити це слід під основу стебла рослин, щоб уникнути опіків на листках.

Поповнити нестачу поживних речовин після зими допоможе розчин сечовини. Концентрація невелика – всього 1 ложка на 10 літрів води, а на квадратний метр — близько двох-трьох літрів.

При пожовтінні верхівок листя грядки з часником слід підживити нітрофоскою або нітроамофоскою: на відро води (10 літрів) — 2 ложки добрива. На «квадрат» — три-чотири літри.

Якщо з осені часник не удобрювали попелом, це роблять у травні. Ним посипають міжряддя, одночасно розпушуючи землю. Можна також використовувати настій попелу. Для цього літр добрива заливають відром води, настоюють дві-три доби і поливають рослини під корінь.

Досвідчені господарі часто вдаються й до позакореневого підживлення. Це найшвидший спосіб «доставити» поживу рослині, оскільки мікроелементи потрапляють через листя та стебло. Добрива для позакореневого підживлення використовують ті ж, що й при поливі, але доза вдвічі менша. Обприскують часник увечері або в похмурий день.

«Бездоглядні»  томати

До висадження розсади помідорів залишилося зовсім мало часу. Способом їх вирощування у відкритому ґрунті, при якому не потрібні полив, прополювання, спушування, підживлення і підв’язування кущів, із редакцією “Сільських вістей” поділилася городниця з великим стажем Віра Василівна Сварник із смт Вапнярка Томашпільського району на Вінниччині.

Провівши кілька років тому на одній із грядок експеримент, нині наша читачка повністю відмовилася від традиційного методу вирощування помідорів. Може, варто спробувати – принаймні на невеликій площі?

Отже, їй слово. На відведеній ділянці треба підготувати грядки на відстані 80 см одна від одної. По довжині кожної грядки (з обох боків) нагорнути два гребені. На гребенях зробити лунки на віддалі 50-60 см одна від одної.

Їх слід заправити перегноєм, попелом, суперфосфатом, перемішати і щедро полити. Можна в центр кожної, заглиблюючи, покласти рештки будь-якої сирої риби – голови, хвости. Затим кожну грядку накрити плівкою і закріпити її по краях підручним матеріалом, щоби не здуло вітром. 

Наступний крок – зробити надріз у плівці над кожною лункою. Він має бути такої довжини, щоб при садінні вільно ввійшов екземпляр розсади з грудкою землі. Плівку в кількох місцях між гребенями і в проходах між грядками треба проткнути з допомогою якогось інструмента (плоскоріза), аби дощова вода вільно просочувалася до коренів. Ось, власне, і все.

Кущі ростуть, плоди, що зав’язуються, лежать на сухому, кореням тепло, волога є. 

Якщо під плівкою почнуть рости бур’яни — нічого страшного: дадуть додаткове тепло для рослин. Причому садити томати таким способом можна в раніші, ніж зазвичай, терміни. В разі загрози приморозків доведеться додатково накривати зверху.

Помідори при такому способі вирощування не пасинкують. Плодів, як правило, багато. Лише у серпні слід обірвати зайве листя, щоб томати швидше дозрівали.

Як вибирати кури?

Саме час оновити чи завести, хто робить перші кроки у селянському або дачному господарюванні, куряче стадо. Звісно, селяни переважно чинять так: їдуть на найближчий базар і купують те, що там є, не замислюючись про породи чубарок. Але знання ніколи не бувають зайвими, й, коли трапиться нагода або спеціально, доцільно придбати порідну птицю, щоб мати змогу оновлювати куряче поголів’я хоч щороку.

Відразу обмовимось: у кросів несучість вища (кількість яєць від однієї несучки доходить до 300-330 шт. за рік) від того, що птах цей гібридний. Але крос ніколи не дасть подібну особину при розведенні й вимогливіший до годівлі й умов утримання.

Якщо ваша мета — отримати якнайбільше яєць, то вибирайте курей яєчного напряму. Вони рухливі, вирізняються невеликою масою тіла, кістяк у них легкий, а оперення щільне. Більшість яєчних порід упізнавані за добре розвиненим гребенем. В Україні найпоширеніші Леггорни (найбільш розповсюджені) — білі, куріпкові, зозулясті... Ці кури досить дрібні, маса тіла приблизно 2,5 кг, несучість — 160-190 яєць на рік, добре несуться влітку й узимку. У цій породі створено багато ліній і кросів, зокрема, Хайсекс білий і коричневий, Хай-лайн, Ломанн-браун.

Птахофабрики розводять також яєчні породи Боманн-вайт, Іза-браун, Іза-вайт, Шевер, Тетра-СЛ. Там можна купити курей різного віку.

Яєчно-м’ясні породи забезпечать вашу родину достатньою кількістю яєць; м’ясні якості цих птахів на не надто високому рівні, але досить пристойні. Вирощуючи півників до 4-місячного віку, можна одержати тушку вагою 1,1-1,4 кг. М’ясо найбільш придатне для бульйону. Курки-несучки, які «відслужили» своє, тобто 2-3-річні, цілком годяться і в бульйон, і на холодець чи тушонку.

Є багато порід комбінованого типу як вітчизняної селекції, так і зарубіжної. З останньої — червоні й білі Род-Айленд, Нью-Гемпшир, Вельзумер, Суссекс, Маран. Із вітчизняних — Загорська лососева, Кучинська, Юрловська, Полтавська глиняста. М’ясо цих птахів при правильному вирощуванні й годівлі залишається м’яким і смачним. Молодняк добре набирає масу не тільки на зернових кормах, а й на овочах, зелені з городу. 

Нині з’являється багато яєчно-м’ясних кросів, курки яких за рік несуть 260-300 яєць, зокрема Домінант. Але ще раз наголосимо: переваги породи в тому, що вона відтворює собі подібних, у той час як крос розпадається на похідні.

Коли ж ви ставите перед собою завдання одержувати якомога більше м’яса, то обирайте бройлерів. Гібридне курча бройлер виростає приблизно за 65-90 діб, тушка важить від 2,3 до 3,5 кг. Існують спеціалізовані м’ясні породи, такі як Джерсійський гігант, білий і смугастий Плімутрок, білий і кольоровий Корніш. Доросла птиця цих порід важить 3,5-5,5 кг. Несучість 130-160 яєць.

Найбільш яскравими лінійками можуть похвалитися кроси Сассо, Хабарт, в Україні – Геркулес.

Дуже примітні Кохінхіни – важкі, з густим оперенням, зокрема й на лапах.

Бруньковий кліщ на смородині

Смородиновий бруньковий кліщ розвивається і зимує всередині бруньки. Навесні такі «оселі» роздуваються до розмірів великої горошини. Вся брунька стає схожа на малесенький тріснутий качанчик капусти. Іноді доводиться зрізати всю надземну частину куща або й викорчувати його, щоб позбутися шкідника. Видалені гілки належить спалити.

До настання періоду цвітіння кущі ще можна було обприскати суспензією колоїдної або дисперсної сірки. Із порошку сірки розчин готують у концентрації 70 г на 10 л води. Дієві також обприскування такими засобами, як Неорон, Кінмікс. Утім, смородина вже цвіте, і робити це запізно. 

Тепер переходимо до застосування безпечніших засобів: свіжоприготовлених настою часнику (150 г товченого часнику на 10 л води) або концентрованого настою цибулиння. Обприскування слід повторювати тричі з інтервалом 5-6 днів.

Чудово справляються із профілактичною функцією карбофос та нітрофен (та ж «хімія»).

Між кущами добре б посадити багаторічну цибулю або часник. Фітонциди, що виділяють ці рослини, відлякують шкідників.