Залюблений у Ковель і ковельчан
l
Дії ковельського мера не завжди подобалися окремим очільникам тогочасної волинської влади. Та Анатолія Семенюка було не так просто зламати. Він розумів, що діє правильно, що на його боці –підтримка міської громади.
Більше того, у цьому бурхливому вирі подій Анатолію Семенюку вдавалось віднайти вільну хвилину для творчості.
– Повне занурення у проблеми міста й покликали мою душу до роздумів, осмислення таких людських почуттів, як любов, доброта, співчуття, щирість, – зізнається він.
На хвилі душевних роздумів і переживань народжувались перші віршовані рядки. У 1995 році з'являється збірка поезій "Копай криницю у собі". Саме тоді, в кабінеті директора ЗОШ № 8, яким був автор цих рядків, він читав мені свої поезії. Мене тішило те, що поет-початківець розумів відповідальність свого першого творчого кроку і йшов назустріч читачу, намагаючись почути його оцінку.
Через рік виходить збірка віршів "Золота підкова". Це – друга спроба поета художньо осмислити прожиті літа і набутий досвід, поділитися з читачами найсокровеннішими думками й почуттями.
Інтерес до збірки посилюється тим, що у ній присутні пісенні тексти. Так, зокрема, "Пісня про Ковель" стала своєрідним гімном нашого міста. До цих пір нас зачаровують "Розцвітають вишні навесні", "Дзвони" (композитор Микола Герес), "Мамина алича" (композитор Марцинківський). А пісня "Зимовий сад" (композитор Аліна Луцкевич) на Всеукраїнському огляді-конкурсі "Пісня року-1998" стала переможницею".
"Золота підкова" принесла Анатолію Семенюку визнання як поету не лише Волині, але й України. Тим більше, що її видання було здійснене у доволі престижній серії "Бібліотека журналу "Дніпро".
В 1999 році побачила світ його третя поетична збірка, а в 2003 році – "Цілющий попіл". Ніжна, лірична душа поета озивається до нас молитвою:
Боже мій милий,
Дай мені сили
Відвести тривоги
З моєї дороги.
Дай в муках терпіння,
В роботі уміння,
Дай Духу Святого
Для мене живого.
Варто нагадати, що ці слова своєрідної молитви, покладені на музику, не раз своєю задушевністю полонили ковельчан у виконанні Ірини Гончар (вона ж і композитор). Нині ця пісня звучить на сімейних святах, в християнських храмах.
Готуючи цю статтю до друку, я запитав Анатолія Семенюка, кому він адресує свої поезії?
– Я пишу для тих, хто читає більше мене, хто мудріший мене, хто добріший мене, хто любить сильніше мене і хто Богобоязкий, як і я, – так образно відповів поет.
l
Однак, сказати про Анатолія Володимировича тільки як про поета, пісняра – це нічого не сказати. Він талановитий і як прозаїк, і як публіцист, і як краєзнавець.
Понад 20 років вивчає історію рідного Ковеля і Ковельщини. Історико-краєзнавча тема в його творчості стала чи не головною. Він багато читає, працює в архівах, подорожує. З-під пера Анатолія Семенюка вийшли книги "Ковель: минуле і сучасне", "Благодать Божа", "Легенди Ковеля", "В обіймах мистецтва", "Благовіщенська святиня – історична пам'ятка архітектури і духовності" (два видання), "Фотоальбом "Ковель" (два видання), який став "візитівкою" для гостей міста.
Однак, найфундаментальнішим доробком є книга "Ковель: шлях через віки", яка присвячена 700-річчю міста над Турією. Видання багато ілюстроване, в кольоровому виконанні. А нещодавно вийшла у видавництві "Надстир'я" книга "Ковельщина: історія, слава і доля" (640 сторінок). Цей титанічний труд заслуговує на особливу подяку.
А ще наш земляк написав кілька книг на релігійну тематику. Це, зокрема, "Паломництво до Цариці Миру", "Паломництво до Святої Землі", "Паломництво до Вічного міста". За роки творчої діяльності А. Семенюк видав 25 книг, написав та опублікував сотні статей, нарисів, ліричних етюдів в рідній йому газеті "Вісті Ковельщини" та десятки статей для наукових збірників.
Здавалося б, хтось інший вичерпав би свій творчий потенціал і фізичні сили. Та ні… Запас "міцності" – великий. У Анатолія Володимировича чимало нових планів і задумів. Знаходить він і час для спілкування з учнівською та студентською молоддю нашого міста. Бере участь у загальноміських заходах освітнього, культурного та патріотичного спрямування.
Анатолій Семенюк встигає всюди. Він і городник, і столяр, і муляр, і художник, і… архітектор. Його "дачний" будиночок нагадує музей-садибу. Потрапивши на подвір'я, одразу відчуваєш, що ти – в "царстві" поліської природи. Чистота, квіти, тиша і спокій, якась невидима благодать віють звідусіль. Тут органічно поєднуються композиції з каменя і дерева. Рукотворне озерце прикрасив вітрячок, а довкола пильно стежать за гостями русалки і водяники.
Заходиш в будиночок, неначе в дім чарівника. Тут – різноманітні барельєфи, різьблені речі, вироби з лози і коріння. Навіть не віриться, що все це зроблено руками господаря. Таки послав йому Бог неперевершений талант, світлий розум, золоті руки майстра і невгамовну вдачу! А ще він зібрав чималу колекцію старовинних речей поліського побуту – прялок, жорн, прасок і т. п.
Анатолій Володимирович – вірний друг і товариш. Мабуть, не знайдеться в Ковелі та районі людини, котра б його не знала.
Звичайно, у Анатолія Володимировича є опоненти і не все легко дається, але він вірний своїм принципам, переконанням. Про це свідчить сказане ним самим:
Пройду і це, і все, що буде
потім,
Пройду, не похиливши голови.
З вогня мого цілющий попіл
Впаде на тих, хто мене не любив!
Що ж, хочеться вірити, що Господь дасть йому багато здоров'я, примножить літа, збереже талант для втілення у життя ще не однієї світлої мрії. А нам же варто цілими пригорщами черпати оте неповторне "любомудріє" з життєвого джерела його творчості!
Дмитро КОРНЕЛЮК,
громадський діяч,
голова Волинської
обласної громадської ради національного і духовного відродження.
Р. S. Колектив редакції газети "Вісті Ковельщини", як було сказано вище, підтримує рішення комісії. Анатолій Семенюк заслуговує на присвоєння звання "Почесний громадянин м. Ковеля". А схиляє всіх нас до такої віри вагомий плід його праці на користь громади і мешканців нашого рідного міста. Така впевненість посилюється ще й відчуттям налаштованості багатьох мешканців Ковеля підтримати кандидатуру Анатолія Семенюка. Ми переконані, що Анатолій Володимирович не осоромить виявленої йому честі.
Присвоєння такого звання буде яскравим підтвердженням того, що у Ковелі цінують активну громадянську позицію людини, котра послідовно відстоює інтереси незалежної Української держави, пропагує високі моральні і духовні цінності, словом надихає наших земляків на боротьбу за торжество ідеалів Майдану Гідності, героям якого він присвятив десятки своїх публікацій у пресі.
Дії ковельського мера не завжди подобалися окремим очільникам тогочасної волинської влади. Та Анатолія Семенюка було не так просто зламати. Він розумів, що діє правильно, що на його боці –підтримка міської громади.
Більше того, у цьому бурхливому вирі подій Анатолію Семенюку вдавалось віднайти вільну хвилину для творчості.
– Повне занурення у проблеми міста й покликали мою душу до роздумів, осмислення таких людських почуттів, як любов, доброта, співчуття, щирість, – зізнається він.
На хвилі душевних роздумів і переживань народжувались перші віршовані рядки. У 1995 році з'являється збірка поезій "Копай криницю у собі". Саме тоді, в кабінеті директора ЗОШ № 8, яким був автор цих рядків, він читав мені свої поезії. Мене тішило те, що поет-початківець розумів відповідальність свого першого творчого кроку і йшов назустріч читачу, намагаючись почути його оцінку.
Через рік виходить збірка віршів "Золота підкова". Це – друга спроба поета художньо осмислити прожиті літа і
Залюблений у Ковель і ковельчан
Залишити коментар