27 квітня 2016 року комісія виконкому міської ради з питань присвоєння звання "Почесний громадянин м. Ковеля", розглянувши клопотання Ковельської міськрайонної організації Національної спілки краєзнавців України та підтримку Волинської обласної громадської ради національного і духовного відродження, первинної організації Національної спілки журналістів України редакції газети "Вісті Ковельщини" та колективів управління освіти міста, Ковельського промислово-економічного коледжу ЛНТУ, ПТУ № 5 і церковних громад Свято-Благовіщенського собору УПЦ КП, храму блаж. Миколая Чарнецького УГКЦ, прийняла рішення присвоїти поету, письменнику, журналісту, краєзнавцю, громадському діячу, очільнику міста двох скликань (1991-1998 р. р.) Анатолію Семенюку звання "Почесний громадянин м. Ковеля" та рекомендувати сесії міської ради підтримати дане рішення.
Свого часу (1991 р.), коли Анатолій Семенюк вперше став мером міста, я запитав у нього: "Що для Вас найголовніше? Чого Ви хочете досягти на посаді, яку Вам довірили люди?".
Свого часу (1991 р.), коли Анатолій Семенюк вперше став мером міста, я запитав у нього: "Що для Вас найголовніше? Чого Ви хочете досягти на посаді, яку Вам довірили люди?".
– Найголовніше – активно працювати на благо міської громади. По-друге, дослухатися до її голосу, й на цій основі обирати правильні орієнтири в роботі, – сказав Анатолій Володимирович.
Часто буває у повсякденному житті так, що спілкуємося, знаємося, дружимо, але за суєтою буднів не завжди вміємо розгледіти, що поруч з тобою – особистість, яка творить доброчинні справи для тебе, громади і міста. Швидше критичним поглядом глянемо, аніж по-належному поцінуємо.
На мою думку, зроблене Анатолієм Семенюком для ковельчан заслуговує особливої уваги та пошанування.
Пригляньмося до цієї непересічної особистості об'єктивним, неупередженим поглядом. Працелюбства, моральних чеснот, мудрості його навчило саме життя. У чотирнадцять літ юначі руки вже вміло тримали чепіги плуга, косу, віжки колгоспних коней. Спілкування із землею, любов до природи і розуміння того, що праця – це єдиний шлях до виживання, формували характер юнака, виховували працелюба, наповнювали його душу християнськими чеснотами.
У двадцять Анатолій Володимирович – електромонтер-монтажник, бере участь у першій хвилі електрифікації Ковельщини і заочно навчається у Львівській політехніці. Він пройшов шлях від простого електромонтера до начальника районних електромереж.
Сформувавши мобільний, дієздатний колектив електромереж у Нововолинську, побудувавши сучасну виробничу базу, Анатолій Семенюк в 1985 році був переведений до Ковеля для реорганізації енергетичної галузі Ковельщини. І йому це вдається. Він і тут будує виробничо-побутовий комплекс, докладає багато зусиль для забезпечення надійності електропостачання споживачів.
Авторитет керівника зростає разом з авторитетом підприємства. Вже через 2 роки ковельські районні електричні мережі стають лідером в області, а Анатолія Семенюка обирають депутатом міської ради.
Початок 1990-х років позначився активною боротьбою за Незалежність України. Анатолій Володимирович – в перших рядах цієї боротьби: виступає на мітингах, в школах, трудових колективах, пише політичні статті до місцевої газети, бере участь у акціях супротиву комуністичному режиму.
У 1991 році Анатолія Семенюка обирають головою міста. Це був період глибокої економічної і фінансової криз, час безгрошів'я. Люди протестували, мітингували, вимагали від влади змін на краще.
Однак і в цих умовах була добудована ЗОШ № 13, тривало спорудження корпусу медучилища, яке, на жаль, згодом зупинилося, завершено будівництво спортивно-оздоровчого комплексу (нині – імені Євгена Кондратовича), реконструйовано Палац учнівської молоді, розроблено проект будівництва пам'ятника Тарасу Шевченку. За сприяння А. Семенюка будівлі обласної і міської комунальної власності передані церковним громадам Свято-Благовіщенського та Свято-Андріївського храмів.
Робилося все, щоб ситуацію втримати під контролем. За економічно-фінансовими показниками Ковель займав другу сходинку в області після Луцька.
У 1994 році Анатолія Семенюка ковельчани вдруге обирають міським головою. У виявленій довірі громади – визнання героя нашої розповіді як активного поборника української національної ідеї, патріота і людини з чіткою громадянською позицією.
Саме в цей період було демонтовано пам'ятник В. Ульянову-Леніну, відбувалося перейменування назв вулиць задовго до прийняття Закону про декомунізацію. Завдяки мудрій, виваженій позиції очільника міської громади, його команди всі ці далеко не однозначні суспільно-політичні процеси відбувалися цивілізовано, без актів насилля і вандалізму, що мало місце у деяких містах Волині.
Незважаючи на спротив компартійних ортодоксів і частини ліворадикальних елементів, Анатолій Семенюк став ініціатором і організатором будівництва пам'ятника жертвам Другої світової війни (єдиного в Україні). Саме тут згодом відбулася акція примирення українських і німецьких ветеранів.
(ПРОДОВЖЕННЯ У НАСТУПНОМУ ПОВІДОМЛЕННІ).
Залишити коментар