Вічна пісня барв і кольорів, неповторна музика натхнення... Окрасою дня селища Голоб стали виставки вишитих картин Валентини Володимирівни Щур, вишиті ікони Ніни Іванівни Щесюк та написані картини Антоніни Байди.
Благоговійно зупинялись голобчани у День селища і гості свята біля вишитих ікон, які представила на виставці 78-річна Ніна Щесюк.
Вишиває Ніна Іванівна вже багато років. Спочатку це були рушники, картини, плаття для дочок. Ікони вона почала вишивати, з благословення священика, більше десяти років тому. І на даний час у її доробку вже до тридцяти вишитих полотен.
Правда, вдома залишилося небагато – майже всі вироби вона подарувала дочкам, онучкам, родичам і знайомим.
Вишивання ікон – це таїнство, яке вимагає надзвичайно технічної майстерності та глибокої віри в свою справу. Це дуже складне мистецтво, яке потребує терпіння, досконалого художнього смаку та точного розрахунку. І ні поважний вік, ні те, що вона вже погано бачить, не стоять на заваді творчим планам майстрині. А та, в свою чергу, мріє вишити ще багато ікон. І дай їй, Боже, здоров'я та сил!
Виставка написаних картин ще однієї нашої односельчанки Антоніни Байди – не менш значуща подія для селища.
В захопленні зупинялись люди біля її полотен, милувались природою, різнобарвними квітами, червонобокими яблуками... І важко було повірити, що це написала людина, яка здобула зовсім іншу освіту.
Антоніна Миколаївна закінчила металургійний інститут, здобула професію інженера-технолога. Пізніше самотужки опанувала швейні ази і, як каже вона сама, вже більше двадцяти років заробляє цим на життя.
Та весь цей час жінка мріяла малювати, адже хист до цього проявлявся ще в дитинстві. Вже в другому класі мама посилала малюнки Тоні в журнал "Малятко". Дівчинка ходила на гурток малювання. Ще в юному віці для школи випалила на дереві портрет Лесі Українки. Всі ті роки писала невеличкі картини для себе і для дітей.
Та тільки 4 роки тому серйозно зайнялась написанням картин, відвідавши майстер-клас в художника-професіонала в Домініканській республіці, де відпочивала разом з дочкою (до речі, заняття було на іспанській мові).
Цілий рік малювала, як уміла. Поки одного разу не показала свої картини о. Ніфонту і той познайомив пані Антоніну з відомою луцькою художницею Світланою Костукевич, роботи якої добре відомі багатьом жителям селища.
Два роки їздила Антоніна в Луцьк на навчання до майстрині. І ось результат – за чотири роки Антоніна Байда написала біля 70 картин, багато з яких подарувала рідним та знайомим. 30 картин знаходиться на цій виставці.
Як сказав один учень з 9-го класу, побачивши картини: "І навіщо потрібні нам чужі, незрозумілі мальовані полотна, коли в наших Голобах знаходяться такі шедеври, так і хочеться з'їсти ось ті яблука або насолодитись ароматом красивих квітів".
Працівники бібліотеки оформили книжкову виставку "Моє село – доброти і любові криниця", на якій, крім літератури про історію виникнення селища, про видатних людей, які народилися в Голобах і є гордістю селища, була представлена поличка "Літературні Голоби".
Тут зібрали книги Раїси Балахно, Володимира Ганулича, Лідії Гарлінської, Григорія Кащенюка, Людмили Ржегак, Валентини Остапчук, Валентини Савчук і Михайла Хижка. Присутні змогли ознайомитися з папками "Голоби на сторінках преси", де були зібрані вирізки з газет і журналів протягом тридцяти років.
Також на огляд присутніх презентували альбоми: "Михайло Хижко – наш земляк, поет-гуморист", "Життя і творчий шлях Галини Орлівни", "Народився в Голобах – серце їм своє віддав", про відому в селищі родину Володимира Байди.
Валентина МЕЛЬНИЧУК,
зав. Голобською бібліотекою.
НА ЗНІМКАХ: виставки робіт місцевих майстринь.
Фото з архіву автора.
Залишити коментар