Раді вітати Вас!
  • Головна
  • Контакти
  • Реклама
Весь архів випусків
  • Головна
  • Категорії
    • Повідомлення в номер
    • Місцева влада
    • Репортаж
    • Політика
    • Погода
    • Редакційна пошта
    • Духовність
    • Закон і ми
    • Благодійність
    • Пам’ять
    • Спорт, природа і здоров’я
    • Всяка всячина
    • Реклама і оголошення
    • З неопублікованого
  • Галерея
  • Про нас
  • Відгуки читачів
  • Передплата
  • Контакти
  • Четвер, 26 червня 2025 року №27 (12983)

Повідомлення в номер / "Квіток, квіток, як можна більше квітів!" (Леся Українка)

29.06.2016

DSC_8596 (Копировать)"Квіток, квіток, як можна більше квітів!" (Леся Українка)

Нещодавно Народний дім "Просвіта" зібрав гостей на чудове дійство – творчий звіт художніх колективів Ковельського району "Україно, тобою живу і тебе величаю", присвячений 25-річчю Незалежності України. 
Відкривала концерт виставка декоративно-ужиткового мистецтва майстрів Ковельщини, з любов'ю організована колективом Ковельської центральної районної бібліотеки та її керівником і натхненником Галиною Михайлівною Божик, Заслуженим працівником культури України. Виставка носила назву "Квітчаємо тебе, наш любий Лесин краю" і була наповнена квітами – живими, вишитими, намальованими, ліпленими (на знімках).
Гостей свята зворушила чудова композиція – портрет Лесі Українки, заквітчаний старовинними рушниками. Наша геніальна землячка кохалася у квітах, народних піснях та ремеслах. Прекрасні рушники з колекції Катерини Барчук вишиті майже сто років тому талановитими майстринями села Скулин. Цвітуть, не в'януть на них ружі й лілеї, як найкращі мрії й надії жіночої душі. 
Квіти – очі моєї землі. Напевно, це – найпрекрасніше з усього, що сотворив Бог на радість людям. Вони розцвітають і на картинах наших художниць. 
Бібліотекар Віра Журба (Холодова) не так давно відкрила в собі дар живописця, відтоді дивує і надихає своєю творчістю земляків.
Свої букети увічнює на полотні Людмила Лук'янчук із села Зелена. Виконані в старовинній техніці "хрест", як і картини наших прабабусь, вони є чудовою окрасою оселі. 
Тетяна Шворак із с. Зелена "вишиває" свої картини стрічкою. Яскраві, барвисті, веселкові, як семицвіт райдуги в небесному краї, тішать вони наш зір. 
Тістопластика – порівняно новий напрямок художньої творчості. Його успішно освоює Любов Василюк із Люблинця.
Авторська техніка на тканині – так називається жанр, у якому творить ковельчанка Віра Семеній – поетеса, засновник і голова літературно-мистецького об'єднання "Творчий світ". 
Чудові, неповторні творіння невтомних рук, у них усе – минуле й майбутнє нашого роду, радість творчості, переможна пісня, що народжується в серці. 
Чарівні квіткові композиції доповнила книжкова виставка-інсталяція "Обереги України". Рідна земля, материнська мова, українська пісня, щира молитва – наші обереги, що віками творять із нас націю. Століттями охороняє нашу душу від темних сил творчий геній народу, народжений від краси, любові та праці. І скрізь, де б не жили українці – на сільському привіллі, у міській квартирі чи навіть у лютому Сибіру, – їх оточують квіти. Бо цвітуть вони в нашій українській душі. Тому й розцвітають на наших прадавніх оберегах – рушниках, ляльках-мотанках, дідухах, писанках.
Древнє мистецтво писанки, яке українці передавали із роду в рід, у трагічному ХХ столітті, як і загалом родинні зв'язки, безбожно нищилося і лише дивом вціліло. Сьогодні писанка відроджується і знову радує своїм чаром. Автор представленої на виставці колекції – бібліотекар Ольга Бичковська. 
Лялька-мотанка – це одна із найдревніших іграшок, якій понад 5 тисяч років. Її передавала мати дочці, а дочка – своїй дитині. Це ніби ниточка, яка зв'язувала увесь рід. Вона стала берегинею роду, символом матері-прародительки та зв'язку між поколіннями, жіночої мудрості. Її виготовляли, аби привернути щастя, кохання та добру долю, вдалий шлюб та материнство, здоров'я та злагоду. Мотанка виконується виключно шляхом намотування, зав'язування тканини і ниток. Майстриня вкладає у неї свою енергію, добрі думки і побажання, тому лялька зберігає в собі тепло людських рук, любов і турботу, з якими створена. Мабуть, найбільше відвідувачів виставки, особливо жінок і дівчаток – усміхнених і подивованих, було біля дивовижно гарних ляльок Олени Місюри з села Доротище.
Віддавна в пошані у українців був його величність Хліб, як символ найбільшого багатства. Поставав він в образі житнього чи пшеничного снопа, розцяцькованого цукерками, квітами і стрічками – Дідуха. Слово "Дідух" має давнє коріння. Живе в ньому дух Діда – нашого далекого пращура, що оберігає цілий рід. На нашу виставку свою колекцію дідухів привезла бібліотекар Валентина Балецька з села Дубове. 
Анатолій СЕМЕНЮК.
Фото з архіву центральної 
районної бібліотеки.

Нещодавно Народний дім "Просвіта" зібрав гостей на чудове дійство – творчий звіт художніх колективів Ковельського району "Україно, тобою живу і тебе величаю", присвячений 25-річчю Незалежності України. 

Відкривала концерт виставка декоративно-ужиткового мистецтва майстрів Ковельщини, з любов'ю організована колективом Ковельської центральної районної бібліотеки та її керівником і натхненником Галиною Михайлівною Божик, Заслуженим працівником культури України. Виставка носила назву "Квітчаємо тебе, наш любий Лесин краю" і була наповнена квітами – живими, вишитими, намальованими, ліпленими (на знімках).

Гостей свята зворушила чудова композиція – портрет Лесі Українки, заквітчаний старовинними рушниками. Наша геніальна землячка кохалася у квітах, народних піснях та ремеслах. Прекрасні рушники з колекції Катерини Барчук вишиті майже сто років тому талановитими майстринями села Скулин. Цвітуть, не в'януть на них ружі й лілеї, як найкращі мрії й надії жіночої душі. DSC_8566 (Копировать) 

Квіти – очі моєї землі. Напевно, це – найпрекрасніше з усього, що сотворив Бог на радість людям. Вони розцвітають і на картинах наших художниць. 

Бібліотекар Віра Журба (Холодова) не так давно відкрила в собі дар живописця, відтоді дивує і надихає своєю творчістю земляків.

Свої букети увічнює на полотні Людмила Лук'янчук із села Зелена. Виконані в старовинній техніці "хрест", як і картини наших прабабусь, вони є чудовою окрасою оселі. 

Тетяна Шворак із с. Зелена "вишиває" свої картини стрічкою. Яскраві, барвисті, веселкові, як семицвіт райдуги в небесному краї, тішать вони наш зір. 

Тістопластика – порівняно новий напрямок художньої творчості. Його успішно освоює Любов Василюк із Люблинця.

Авторська техніка на тканині – так називається жанр, у якому творить ковельчанка Віра Семеній – поетеса, засновник і голова літературно-мистецького об'єднання "Творчий світ". 

Чудові, неповторні творіння невтомних рук, у них усе – минуле й майбутнє нашого роду, радість творчості, переможна пісня, що народжується в серці. 

DSC_8575 (Копировать)Чарівні квіткові композиції доповнила книжкова виставка-інсталяція "Обереги України". Рідна земля, материнська мова, українська пісня, щира молитва – наші обереги, що віками творять із нас націю. Століттями охороняє нашу душу від темних сил творчий геній народу, народжений від краси, любові та праці. І скрізь, де б не жили українці – на сільському привіллі, у міській квартирі чи навіть у лютому Сибіру, – їх оточують квіти. Бо цвітуть вони в нашій українській душі. Тому й розцвітають на наших прадавніх оберегах – рушниках, ляльках-мотанках, дідухах, писанках.

Древнє мистецтво писанки, яке українці передавали із роду в рід, у трагічному ХХ столітті, як і загалом родинні зв'язки, безбожно нищилося і лише дивом вціліло. Сьогодні писанка відроджується і знову радує своїм чаром. Автор представленої на виставці колекції – бібліотекар Ольга Бичковська. 

Лялька-мотанка – це одна із найдревніших іграшок, якій понад 5 тисяч років. Її передавала мати дочці, а дочка – своїй дитині. Це ніби ниточка, яка зв'язувала увесь рід. Вона стала берегинею роду, символом матері-прародительки та зв'язку між поколіннями, жіночої мудрості. Її виготовляли, аби привернути щастя, кохання та добру долю, вдалий шлюб та материнство, здоров'я та злагоду. Мотанка виконується виключно шляхом намотування, зав'язування тканини і ниток. Майстриня вкладає у неї свою енергію, добрі думки і побажання, тому лялька зберігає в собі тепло людських рук, любов і турботу, з якими створена. Мабуть, найбільше відвідувачів виставки, особливо жінок і дівчаток – усміхнених і подивованих, було біля дивовижно гарних ляльок Олени Місюри з села Доротище.

Віддавна в пошані у українців був його величність Хліб, як символ найбільшого багатства. Поставав він в образі житнього чи пшеничного снопа, розцяцькованого цукерками, квітами і стрічками – Дідуха. Слово "Дідух" має давнє коріння. Живе в ньому дух Діда – нашого далекого пращура, що оберігає цілий рід. На нашу виставку свою колекцію дідухів привезла бібліотекар Валентина Балецька з села Дубове. 

Анатолій СЕМЕНЮК.

Фото з архіву центральної районної бібліотеки.

Залишити коментар

Ваш коментар з’явиться після перевірки модератором

ВІСТІ КОВЕЛЬЩИНИ

  • Редактор
    Вельма Микола Григорович
  • Перший заступник редактора
    Ляшук Світлана Олександрівна
  • Головний бухгалтер
    Шостацька Ірина Іванівна

Громадсько-політична газета "Вісті Ковельщини" 2012-2025