Повідомлення в номер / Олег Кочубей –частинка історії Ковеля

Олег  Кочубей –частинка  історії  Ковеля

1 липня 2016 року виповнюється рік, як ковельська земля прийняла на вічний спочинок Олега Петровича Кочубея.

В історію Ковеля назавжди входять люди, які своєю працею заслужили право називатися знаковими особистостями. Однією з таких особистостей і був Олег Петрович Кочубей, який 52 роки трудився викладачем, керівником фізичного виховання Ковельського медичного училища (тепер – медичного коледжу).

Він народився 1932 року в сім'ї головного механіка радгоспу на Полтавщині. Після закінчення середньої (чоловічої) школи в м. Херсоні їде в Москву.

Два покликання було в 19-річного юнака: медицина і спорт. Чому віддати перевагу? Життя допомогло зробити вибір: у медичному, куди послав документи, не було місця в гуртожитку. І ось чемпіон міста з легкої атлетики стає студентом Московського державного центрального інституту фізичної культури. 

Ті роки назавжди залишилися в пам'яті юнака. Життя тоді вирувало: участь у Фестивалі молоді і студентів, постійні заняття в гуртках художньої самодіяльності. Студент Кочубей володів почуттям гумору і деякими артистичними здібностями. Близька по духу йому була сатира В. Маяковського. Не випадково довелося зіграти одну із ролей в "Бані".

Пізніше – зйомки в кінострічці "На арені цирку" кіностудії "Мосфільм". Якщо доведеться коли-небудь дивитися цей старий фільм, зверніть увагу на появу на арені спортсменів в білому. Серед них крайній ліворуч –студент Олег Кочубей.

Хлопець непогано володів  німецькою розмовною мовою. Спочатку читав підручник сестри. А коли в 1944 році рідна земля була звільнена від окупантів, недалеко від дому розмістили німецьких військовополонених. Спілкування з ними допомагало краще олодіти іноземною. Врешті-решт, 5 років, прожитих в одній кімнаті зі студентом з НДР Йозефом, закріпили знання мови.

Одержавши диплом викладача фізичного виховання (1955 р.), випускник вузу був направлений в місто Коканд, що у Ферганській долині Узбекистану. Два роки присвятив викладацькій роботі в автодорожньому технікумі. 

А далі, "відпрацювавши" диплом і приїхавши в гості до сестри, яка працювала вчителем хімії в Голобах, був зачарований красою Волинського краю. З цього часу і почалась історія життя та праці молодого викладача в Ковельському медичному училищі. 

Олег Петрович – взірець чесного і сумлінного ставлення до праці, бездоганного виконання свого обов'язку вихователя, педагога і наставника. 

Працівники медучилища знали його як кваліфікованого педагога, талановитого організатора, чуйного, уважного товариша, високо- інтелігентну людину, чоловіка багатої внутрішньої культури, ввічливого, витриманого, розсудливого і порядного педагога. Своїм ставленням до людей, справедливістю він заслужив великий авторитет, глибоку повагу і довіру серед викладачів та студентів училища.

В Книзі Подяки від колективу Ковельського медичного коледжу записано: "За покликанням серця Ви обрали фах педагога, який і визначив Вашу життєву дорогу. Добра доля так розпорядилася, що ми з Вами, Олеже Петровичу, упродовж багатьох років ділили радощі і невдачі, наполегливо навчали не одне покоління студентів розумному, доброму, вічному, твердо вірячи в силу совісті та обов'язку. За все це ми цінуємо, поважаємо і любимо Вас, шановний Олеже Петровичу".

За сумлінну і старанну працю у вихованні і підготовці середніх медичних спеціалістів та за досягнуті успіхи і вагомий внесок в розвиток фізичної культури і спорту в Ковелі неодноразово отримував Подяки, нагороджувався Почесними грамотами, дипломами не тільки дирекцією училища, але й облздороввідділом, міською радою та ФСТ "Спартак".

Медсестри, акушерки, фельдшери – не одне покоління вихованців Олега Петровича, які працюють в медичних закладах міста, багатьох районах і містах Волинської   та інших областей, до цих пір згадують його як талановитого і мудрого наставника, людину вродженої інтелігентності, непересічного інтелекту.

Не рахуючись з часом, протягом багатьох років він  працював зі своїми вихованцями позаурочно в різних секціях і гуртках, зміцнюючи їх фізично та інтелектуально, навчаючи  аеробіці, майстерності гри в баскетбол, волейбол,  шахи, шашки, 

Олег Петрович був зразковим сім'янином. Він і дружина Любов Остапівна прожили разом 50 років, виховали дочку Ірину (працює лікарем Ковельського пологового будинку), допомогли виростити двох онуків  Оксану та Андрія (сьогодні – студенти київських вишів).

І тепер, коли Олега Петровича не стало, багато  ковельчан пам'ятають його як знакову особистість.

Він завжди залишався чесним і справедливим, завжди умів сам і допомагав тим, хто поруч, знаходити правильні рішення. Його кредо звучало так: "Завжди поважай людей, твори добро".

Підготувала 

Валентина МАКАРЧУК.

На знімках: Олег Петрович КОЧУБЕЙ у різні періоди свого життя.

Фото з домашнього архіву.