Пісня про КовельМій Ковелю рідний, якими словами
Тебе описати? Ти у серці моїм!
Я запахи квітів барвистих, духмяних
Вдихаю душею, і пахне твій дим.
Приспів:
Ця пісня про Ковель, про сині тумани,
Про Тур'ю в лепехах і спів солов'я.
Про мамині руки, що пахнуть хлібами.
Тут близьке й далеке до нас
промовля.
Закохані зорі вдивляються в вічність,
І вулиці мріють в чарунках весни.
Тут в храмах христових запалюють
свічі,
Й кохана приходить цілунком у сни.
Приспів.
Гудок тепловоза, мов музика серця,
І ритми "Сільмашу", й квітучі сади.
Одвічная доля, мов промінь, крізь
скельце
Висвітлює кроки твоєї до щастя ходи.
Приспів.
Анатолій СЕМЕНЮК.
Підкови скарб-вінець
досвітній
Землею сяє променем
барвистим,
Що запалив творець-
Коваль у кузні-граді
Благословенним Божим
даром.
Хрести молитви – у борні
заграви,
Літа буремні – з криці-
слави.
Сурми-дзвони набатом
миру б'ють,
Свободи-долі святять
путь.
У врунах-перлах
Турії-роздолля –
Світи-розмаї віри і
любові.
Прямує місто липнем
райським
По колії-зорі ковальській.
З літами Ковель не
старіє –
В зірницях літа молодіє.
Щаслива мить мандрівця
осінила –
Ковальська мрія
задзвеніла.
Місцина Майстра горном
кузні стала,
Підкова на долонях
засіяла.
Пшеничне перевесло
життєдайне –
У благодаті Тур'ї-річки
раю-небокраю.
l
Дарують небеса літа
тепла-любові,
У променях краси –
роздоли Божі.
Земля благословенна
в сузір'ї Волі,
Блакить квітує липнем
долі.
У зріст зорі постав борець
Тарас,
Чарівна Леся садом-раєм
дише.
Ковальський дзвін карбує
горно-скарб,
Гартує Сонце правди
Слово віще.
Зійшов у казці-ласці білий
світ,
Кує у хвилі-мирі плин
ріки.
В підкові хресній – вітрила
Тризуба-доби,
В Майдані честі – вогонь
звитяжкої ходи.
Барви літа-світа у намисті,
У коханні – Ковеля вітри.
В шатах свята – древнє
місто,
В сяйві віри дзвін
викрешує віки
В храмі серця –
Кобзарева сурма-дума,
Лине квітом-краєм Лесина
душа.
У розмаї-щасті Турія
вродлива –
В свічах-зорях Божого
шатра…
l
Кує красень-місто дороги
вогнисті
У пору-хору липня осяйну.
Випромінює легенди
досвітні,
Зводить славу-велич
золоту.
Підкова Божа долю-
борню гартує,
Волі-молитви незламний
дух.
Волині серце в унісон
пульсує,
Пульсує світом рейсу-
миру рух.
Крокує стрілками
тисячоліття
Ковальська криця й
похресниця-колія.
Колоситься блакить-
розмаїття,
Благословляє Ковель-
життя Тур'я-Зоря…
Земна краса голубить
Древнє Волі-кузні місто.
Зринає Сонця течія,
Просторами відлунює
світ-колія…
Квітує славен Ковель у
липня-силі колосі-намисті.
Розмаєм Лесиної
феєрії-пісні
Сяють думи-вишивки
Кобзаря.
Іван ЯРОШИК.
Залишити коментар