Повідомлення в номер / "Лесині читання" в Колодяжному

Мені здається, що Олена Пчілка і Леся Українка сьогодні перетворились в магічних, сизокрилих птахів. Вони прилетять до вашого віконця, постукають і запросять до родинного гнізда в Колодяжне. І спішать, їдуть до того дивного місця культури і духовності. педагоги, науковці, музейники, бібліотекарі, архівісти з Луцька, Горохова, Маневич, Ковельщини.

Ось так і 25 червня ц. р., заряджені духом Косачів, прибули на педагогічні, історико-краєзнавчі читання до Колодяжненського музею Лесі Українки поважні гості з усієї Волині.

Організаторами  науково-педагогічного форуму виступили: Петро Олешко, ректор Волинського інституту післядипломної педагогічної освіти, кандидат педагогічних наук; Геннадій Бондаренко, професор Східноєвропейського національного університету ім. Лесі Українки, кандидат  історичних наук, голова обласної організації Національної спілки краєзнавців України, Заслужений працівник освіти України; Анатолій Силюк, директор Волинського краєзнавчого музею, Заслужений працівник культури України, а з ним – завідувач Колодяжненського музею Лесі Українки Віра Комзюк, Заслужений працівник культури України та інші.

Перші кроки по квітучих алеях подвір'я музею здивували – тут вже з 7-ї години ранку відбуваються екскурсії. "І будуть приходити люди…", – пророкувала Леся. І справді, дорослі та юні, учні і вчителі, генерали та політики, селяни і робітники ідуть сюди, щоб втамувати духовну спрагу. То добре, що наша пам'ять не заснула, що вогонь пісень і слова  Лесі та Олени Пчілки будять і кличуть до нової боротьби за українство.

З вітальними і настановчими тезами виступили Петро Олешко,  Геннадій Бондаренко, Анатолій Силюк, Віктор Бичковський, начальник управління  освіти міста та автор цих слів.

Тема для науково-педагогічних виступів розлога: "Леся Українка та родина Косачів в історії освіти Волині".

Слід відзначити, що всі доповіді на задану тему були змістовними, історично і науково виваженими та цікавими. Серед виступаючих – С. С. Марчук (Луцький педагогічний коледж, кандидат педагогічних наук), Л. Л. Барановська (Ковельська міська гімназія), І. О. Бурнейко (ЗОШ І-ІІІ ст. с. Підбереззя Горохівського району), Л. А. Тетерук (Любитівська ЗОШ І-ІІІ ст.), Н. Ю. Пушкар (Волинський краєзнавчий музей), В. М. Комзюк (Колодяжненський музей  Лесі Українки), Л. І. Коць та Р. Р. Ярмолюк (Державний архів Волинської області) та інші.

Музей Лесі Українки постійно поповнюється новими цікавими експонатами. Ось і тепер тут на другому поверсі біля панно з сюжетом на тему Івана Купала доречно розмістився човен-довбанка. Ця знахідка привезена із с. Щетиня Любешівського району. Який вік цієї унікальної пам'ятки,  допоки невідомо. Але він засвідчує волинську історію, яку так любила та вивчала Леся.

Для роздумів наведу розміри човна: довжина – 3,48 м, ширина – 0, 64 м, висота – 0, 32 м. Вдумайтесь, яке дерево було використане для цього плавзасобу. Щирої подяки заслуговує Анатолій Силюк, який зумів витребувати історичну знахідку для Волині. До унікальної реліквії, знайденої на р. Турії, вже "примірялися" київські науковці. На даний час проведено заходи  щодо збереження човна і визначення його віку.

Не менша  магічна притягальна сила пульсує в урочищі Нечимному. Гості залишилися задоволеними екскурсією, яку цікаво провела Ольга Бойко,  завідувачка сектора музею "Лісова пісня".

Проте має місце тривожний факт. Плесо озера знову майже повністю заросло. Справа порятунку заповідної водойми – в руках влади. Громадськість волає "SOS! Рятуйте перлину Поліського краю, освячену геніальною Лесею Українкою!". Чекаємо і віримо, що голос цей почують.

Музей Лесі Українки –  вогнище духовності і українства, яке запалили колись Косачі, сьогодні затребуваний суспільством і по праву є науковим, навчальним і культурним центром України.

Тож щасти Вам, музейники!