Вшанували пам’ять визначної ковельчанки2 липня 2016 року з ініціативи Ковельського ВГО "Союз Українок" на території управління газового господарства було встановлено та освячено меморіальну дошку Лесі Підгірській, першій очільниці Ковельської філії "Союзу Українок" у Ковелі, що започаткувала свою роботу 23 січня 1928 року.
Чин освячення пам'ятної дошки здійснив настоятель Свято-Благовіщенського собору УПЦ КП м.Ковеля протоієрей Василь Мичко.
В заході взяли участь члени Ковельської філії ВГО "Союз Українок" на чолі з головою Оленою Місюрою, Ковельське громадське об'єднання "Майдан Гідності" (Ігор Верчук), громадськість міста.
Лесю Підгірську було розстріляно гестапівцями 4 липня 1943 року на краю польського цвинтаря по теперішній вулиці С. Бандери (де зараз "міськгаз").
Хоч уже наприкінці 1941 року по всі Україні шептали про повінь несподіваних арештів, і вже тоді Підгірських наприкінці 1941 року ледве вирвали з тюрми на Монтелюпіх у Кракові, куди їх завезла СС-команда, схопивши в Ковелі.
Дочку Лесі Підгірської Нонну (Юляну) також розстріляли в Ковелі в січні 1944 року там же, де й матір. А ревний і тихий меценат "Вісника" Самійло Підгірський (адвокат у Ковелі, в 1917 р. – член Центральної Ради, у 1923-1927 рр. – посол до польського сейму, в 1917 р. – редактор першої української газети на Волині "Громадянин") розстріляний більшовиками в Лук'янівській в'язниці в Києві у 1945 році.
Олександра (Леся) Бачинська (по чоловікові Підгірська) народилася 1894 року на Галичині. Родина Бачинських була багатою на визначних діячів. Один з них, Лев, готував Акт злуки Західно-української Народної Республіки з Українською Народною Республікою.
Старша сестра Лесі Марія була заміжня за Дмитром Донцовим, ідеологом українського націоналізму, редактором "Літературно-Наукового Вістника" (1922-1932) і "Вісника" (1933-1939) у Львові. Леся і її чоловік Самійло Підгірські підтримувала дружні стосунки з "вісниківцями", зокрема з Оленою та Михайлом Телігами.
Перші “союзянки” Ковельщини (їх було 72) на чолі з Лесею Підгірською були дуже активні, організовували суспільне життя інтелігенції міста й округи.
Під час канікул на повному утриманні "союзянок" було 50 діток – дитячий садочок при Благовіщенській церкві.
В 30-ті роки XX ст. долучились до ідеї з'єднання всього українського народу через звернення до Українського Жіночого конгресу.
29 жовтня 1933 року з нагоди проголошення дня жалоби і протесту взяли участь у сході членів Братства Божої Матері Неустанної помочі, де Лесею Підгірською було виголошено реферат про боротьбу з безбожництвом й оголошено протест проти голодомору на Великій Україні. Одночасно послано східним братам 63 злотих допомоги.
Тоді ж було вирішено створити повітовий громадський "Комітет порятунку голодуючих України". З ініціативи "СУ" Ковельщини панахиди відбулися в церквах Володимира та інших міст.
Наприкінці 1934 року з культурно-освітніх установ в Ковелі залишилась тільки філія "Союзу Українок". Була своя велика бібліотека, якою охоче користувалися "союзянки". Своїми фондами, хоч незначними, вони допомагали убогим, організовували аматорські вистави.
В Різдвяні свята "союзянки" організовували ялинку для дітей і молоді, "Маланчин вечір" в приміщенні теперішнього будинку "Просвіти", ставили вистави. Проводили Шевченківські дні, на які з'їжджалося багато люду із сусідніх сіл.
При перших "совєтах" Леся Підгірська жила в Ковелі, працювала в комісії по ліквідації неписьменності. При німцях Леся стала головою "Допомогового комітету", який надавав допомогу в звільненні полонених українців, а також працювала перекладачем в гебітскомісаріаті. "Союзянки" тоді постійно тримали зв'язок із загонами УПА, надавали їм допомогу медикаментами, інформацією. Троє племінників Підгірських – Самійла і Лесі – були в УПА, згодом загинули від рук НКВС.
Постать Лесі (Олександри) Підгірської (Бачинської) – одна з найяскравіших серед багатьох незаслужено забутих постатей в історії нашого краю. Справа нашої честі й гідності – пам'ятати й продовжувати справу людей, що ціною власного життя відстоювали свої принципи, твердо стоячи на засадах українського націоналізму.
Мілана Тхоржевська,
студентка факультету журналістики СНУ ім. Лесі Українки.
Фото автора.
Залишити коментар