З редакційної пошти
– під такою назвою відбувся захід у сільському клубі с. Кривлина напередодні Дня Конституції України.
У вступному слові ведуча заходу Людмила Сколінчук сказала, що рідний край, рідна земля, Батьківщина – все починається для нас не лише з хрещатого барвінку, верби та калини, без яких, як кажуть, нема України, а й з української пісні, батьківського дому.
Аматори сцени будинку культури с. Мельниці на чолі з керівником Анатолієм Сколінчуком зачарували гостей святкового заходу своїм співом, розпочавши виступ піснею "Люблю свій край".
Задушевні та хвилюючі музичні композиції дорослої вокальної групи перепліталися з яскравими виступами дитячого колективу.
Щирими та тривалими оплесками присутні супроводжували гумористичні номери.
Викликала інтерес вікторина, що була проведена із глядацькою залою та засвідчила, що присутні знають українські пісні, а гра "Вгадай мелодію" довела, що люблять і вміють співати.
Дійство пролетіло швидко, як одна феєрична мить. Захід було завершено піснею "Україна моя".
Виконуючий обов'язки старости села Юрій Самчук від усіх гостей щиро подякував учасникам художньої самодіяльності за подаровані хвилини радості для душі.
Не можна не погодитися зі словами Дмитра Павличка, який сказав: "Якщо для світу українська пісня є дивиною мистецтва, то для нас вона – і хліб, і пам'ять, і джерело життя".
Ганна АНТОНЮК,
гостя заходу.
Відійшов у минуле тривожний час аварії на Чорнобильській атомній станції. Але люди й донині відчувають біль від тих страшних подій. В моє життя також вторглися страшні наслідки атомної катастрофи.
Я, Ольга Басюк, вдова працівника міліції із с. Козлинич, втративши чоловіка, відчула на собі той важкий життєвий тягар. У 1987 році мій чоловік був відкомандирований в зону Чорнобиля на ліквідацію наслідків аварії. Після повернення додому, незважаючи на погіршення стану здоров'я, продовжував працювати, але статусу ліквідатора з невідомих причин так і не отримав.
Після його смерті я зіткнулася з труднощами, які сама не могла подолати. Але мене не залишили наодинці колеги чоловіка. Першим запропонував допомогу ветеран міліції Юрій Георгійович Йовік. Він, в свою чергу, звернувся до голови громадської організації "Ліквідатори-інваліди Чорнобиля" Валерія Євгенійовича Дубинчука. Вони організували бригаду людей, які приїхали в с. Козлиничі і допопомогли мені в заготовці палива на зиму.
Не тільки я була приємно вражена такою чуйністю і добротою цих людей, але й мої односельчани. Тому за посередництвом газети "Вісті Ковельщини" хочу висловити щиру подяку людям, які прийшли мені на поміч. Хай Бог воздасть сторицею за їхнє добро і благословить їхні родини!
Особливо низький уклін передаю Юрію Йовіку, який завжди допомагає в тяжкий час.
Ольга БАСЮК,
вдова ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Залишити коментар