Білинський маестро– Не йди, сину, вчитися на музиканта – "хліба" великого з того не матимеш, – сказав колись батько Сашкові. Але любов до музики брала своє. Хлопець марив про "щось велике", що принесе насолоду душі, – і мрія його здійснилася.
Олександр Матяшук народився в с. Білині Ковельського району в сім'ї співаків і музикантів. Батько його (нині покійний) був учителем музики, гарно співав і грав на баяні. Брат і сестра теж вдалися в батька. Вдома було фортепіано і Сашко підбирав на слух дитячі пісеньки.
У нього ще з дитинства було бажання стати музикантом. Мама з татом підуть на роботу, а хлопець не йде до школи. Поки нікого нема – швидше за фортепіано. Він так любив музику, що, здавалося, душа його розчинялася в чарівних звуках мелодії. Ноти йому були не потрібні. Він марив про велике фортепіано – іноземне. Та раптом мрії "перервалися" – батьки продали домашнє фортепіано. Мусив у Ковелі десь шукати, щоб хоч трохи пограти.
Бажання стати музикантом було настільки сильним, що Сашко аж у 8-му класі вирішив розпочати навчання в музичній школі. Важко було добиратися з Білина до Ковеля, бо тоді автобуси ходили рідко: лише двічі на день – зранку і ввечері. Та й батько відмовляв сина: "Ти такий великий хлопець і з малими дітьми будеш вчитися грати?".
Але Сашко нікого не слухав, і щоб удосконалити свої знання, бігав до сусіда, щоб той дав пограти на німецькому акордеоні, бо свого інструменту хлопець не мав. Ці тренування у майбутньому дуже допомогли Олександру Матяшуку. Впертість і наполегливість дитини дала свої результати: за чотири роки він закінчив музичну школу по класу акордеона.
– Щоб бути музикантом, треба постійно займатися, – каже мій співрозмовник.
Хлопець не зупинився на досягнутому і вступив до музичного училища у Луцьку. Провчившись там три роки, одразу вступив на другий курс у Рівненський інститут мистецтв при РДГУ, який успішно закінчив заочно.
Грає більшість мелодій без нот, бо має "тонкий" слух. Ноти не завжди йому потрібні – відтворить будь-яку мелодію, бо закоханий у неї. Виграє на акордеоні, фортепіано і контрабасі.
Олександра Матяшука як талановитого музиканта запросили налаштовувати музичні інструменти. Вже шість років Олександр їздить у Польщу на фабрику, щоб налаштовувати роялі і фортепіано. Коли чоловік бачить величезну кількість інструментів, душа радіє. Здається, згріб би їх усі докупи і притулив до грудей, як найдорожчий скарб. Він не тільки закоханий у музику – він живе нею. І цьому навчає дітей у Шацькій музичній школі, де працює уже десять років.
Всі його випускники успішно вступають до музичних навчальних закладів. Молодий учитель разом з учнями їздить на конкурси, де виборюють призові місця. Їздив у Білорусь, виступав на сценах району й області. В даний час є керівником ансамблю "Веретено" при будинку культури в Шацьку. Займається аранжуванням, інструментуванням, пише ноти для різних оркестрів, ансамблів, акомпанує.
Незмінним другом і порадником Сашка є його дружина Олеся, котра має чудовий голос та є учасником і солісткою гурту "Півноти", який створив її чоловік. Разом з Віктором Ліщуком, Тарасом Гапонюком й Андрієм Конашуком вони радують слухачів чарівним співом і грою на багатьох інструментах.
Сім'я Матяшуків виховує сина і доньку й плекає надію, що їхні діти підуть стежкою батьків.
Галина Оліферчук.
НА ЗНІМКАХ: Олександр МАТЯШУК; учасники гурту “Півноти”.
Фото з домашнього архіву.
Залишити коментар