Три виміри свідомості, або Чи стануть українці елітною нацією?Нещодавно один мій знайомий запитав: «Чому багато українців ходять у храми, підпорядковані Московському патріархату? Можливо, у молитвах старослов’янською мовою закладено щось сакральне, яке невидимим магнітом притягує вірних?».
Що сказати? Питання цікаве. З точки зору сприйняття молитов, літургій, псалмів українською рідною мовою, близькою та зрозумілою серцю, повинно бути навпаки. «Отче наш, нехай святиться ім’я Твоє!» – легко лягає на душу, ніби ніжна пелена туману на теплу землю.
А тут «Біблія» з багатьма незрозумілими термінами та словами проникає у свідомість і ставить свої «вежі», неприступні для розуміння декого.
Правда, просвіток все-таки є: сповідаються парафіяни українською і так само отримують відпущення гріхів від священика (читай – від Бога). Проповіді священики УПЦ теж виголошують рідною нам мовою.
Інший мій співрозмовник розмірковує: «Мені здається, що в такий спосіб у свідомості вірних закладають привабливі формули: мовляв, наша церква канонічна, у ній більше благодаті та святості, а всі, хто не з нами, розкольники і таке інше. Словом, всі інші церкви – меншовартісні».
Не раз і не два чув, як окремі священнослужителі УПЦ, ігноруючи відомі тези Ісуса Христа, нав’язують людям свої «правила» поведінки: «Біля наших храмів перехрестіться, від інших відверніться»; «Хочеш ходити до нашої церкви – перехрещуйся». Непоодинокі факти відмов у похованні, якщо загиблий захисник вітчизни і герой не «їх», про що повідомляли ЗМІ.
Прикро і сумно від того, що православний українець під впливом російської, далеко не християнської ідеології, підносить себе над іншими, наївно думаючи, що стає ближчим до Бога, до ласки Господньої.
Цікава психологічна закономірність: чим більше у Святому письмі та молитві незрозумілого, тим буцімто більше тайни, а, значить, і святості. Куди там мізерному розуму комахи-людини до істини Господньої! А, зрештою, навіщо шукати відповіді і щось розуміти, коли віра – це аксіома, яка доказів не потребує? Таким чином століттями нав’язувалася ідея меншовартості українця, а тепер – українського православного християнина. Згадаймо, що й мова наша була лише «нарєчієм», а для декого й зараз є.
Не занурюючись в глибоку філософію, задаю собі й вам далеко не риторичне запитання: «Бути Україні незалежній чи ні?». І відповідь проста: все залежить від проукраїнської та істинно християнської свідомості кожного з нас.
Механізм формування свідомості знаходиться в руках політиків, священнослужителів, освітян, культпрацівників. Широка і розлога крона українського дерева роду має формуватися досвідченими патріотами-садівниками.
На сучасному етапі свідомість формується на основі трьох головних чинників:
– це телевізор, інтернет, преса, радіо, а також психотропні засоби впливу;
– це соціальні, побутові вуличні та «майданні» впливи;
– це релігія, духовність, куди долучаються культура, освіта, просвітництво.
І це справді так. Коли кожен день вам навіюється думка про те, що «Росія – це цивілізація світу», що «Америка – це агресор, який хоче знищити росіян» і що «Українці – це бандерівці й фашисти», то більшість росіян і дехто з українців погоджується із такими тезами. Доповніть їх псевдофактами, телесеріалами та історичними міфами, і ви мимоволі станете теж так думати.
Від щирих українців, які побували в Росії, не раз почуєте: “Через тиждень під впливом московської пропаганди ти готовий вірити, що та брехня є правдою”.
Прикро, але факт: реальний, не «космічний» росіянин – чи то інтелігент, чи то напівп’яний дегенерат готові в ім’я порятунку Росії воювати, вбивати братів-слов’ян. Адже він виконує «важливу» місію – відстоює «цивілізацію світу». Він довіряє Путіну, і після його смерті пустить гірку сльозу, як колись плакали за «батьком» Сталіним.
Формування свідомості українця відбувається так само. Той же вплив «телеящика» та інтернету. Матриця інформації легко переноситься на найнижчий рівень.
Приклад. Їдемо до Києва на Майдан. В автобусі – 28 українців. Розмови, суперечки, емоції. Відчуваю, що ніби хтось із моєї кімнати телевізор переніс у салон автобуса і ввімкнув 5-ий канал. Аналітики ніякої – просто повтори слів та термінів з позиції телеведучих.
Політичний казан кипить, бурхає, підіймає кришку проблем і виплескує одну сіру піну.
Ось зібралися жінки, які виносять сміття до сміттєвоза. Доки авто приїде, вони встигають пересваритися. Причина: серед них є «сєпарка». «Сєпарка» доказує, що Донбас треба здати Путіну і що наша бідність, безгрошів’я та тарифи – результат незалежності. І тут знову – впливи різних телеканалів як проукраїнських, так і проросійських. І вкотре виплескується на поверхню та сама сіра піна, яка швидко стихає і зникає без наслідків.
Формувати проукраїнську свідомість наших співгромадян є на чому і є кому. Це й унікальна, Богом дана, родюча і багата земля обітована. Це позитивні досягнення українців у різних сферах діяльності, це героїка і слава предків – від Святослава, козацтва до наших днів.
На жаль, олігархічні телеканали та й деякі інші ЗМІ насичують простір песимізмом, агресивними вбивчими телесеріалами, безкінечними репортажами про аварії, катастрофи і т. д., і т. п.
Хитається маятник свідомості людини – від зневіри, песимізму, агресії і байдужості до віри в омріяну європейську Україну, світле завтра.
Ось це і є обнадійливим, бо ми – народ, в якого правди сила ніким поборена ще не була. Історичний ген волі й віри в Україну живе і не вмирає. Саме він підняв українців захищати країну від агресора.
Відомо, що путінська «Рассєя» методи і форми формування свідомості перебрала від комуно-совєцької системи. Не економіка попереду, а ідеологія, пропаганда, засоби масового впливу. Все це підкріплено щедро фінансово. На всіх рівнях «рускій мір» впливає на простір не тільки український, але й на весь світ.
У зв’язку з цим мимоволі замислюєшся над запитанням: а чи не є загальноукраїнський Хресний хід, ініційований УПЦ при підтримці Московського патріархату, про який нині багато розмов і суперечок, ще однією спробою прихильників «руского міра» викликати громадянське і міжконфесійне протистояння в Україні? І чи варто сьогодні, коли на Сході точиться кровопролитна війна й майже кожен день гинуть наші батьки і сини, «стягувати» до Києва тисячі людей?
Звичайно, більшість із них – щирі православні християни, яких ведуть за собою їх духовні наставники, яким вони вірять. Але де гарантія того, що ця масова акція обійдеться без провокацій з того чи іншого боку? Може, це декому й потрібно?..
Так пишу тому, що, на жаль, «український світ» навіть у самій Україні собі не може дати ради. Паростки українства до цих пір знаходяться під товщею чужої асфальтобетонної пропаганди. Має місце і слабкодухість носіїв національної ідеї.
Вище згадувалось про олігархічні ЗМІ, які не несуть у своєму єстві патріотизму та українства. На доповнення знайшлися «томенківці», які під час агресії Росії роздержавлюють місцеву пресу. Чи не спланована чергова акція під виглядом демократії із самої «білокам’яної»?
Повертаючись до початку розмови про магічний вплив старослов’янського письма, ми впевнено можемо відповісти – немає там надзвичайних, сильнодіючих «магнітів». Є історичні й сучасні методи впливу на свідомість. Нагадаємо читачу, що старослов’янська азбука і мова створювалися для поширення християнства і Святого письма на Схід – тобто на Україну, Білорусь, Росію.
В новітній українській молитві, пісні, поезії, у мові спілкування є той знаменитий магніт, який утримує нас тисячоліттями на цій Землі. Мусимо усвідомити, що серед українців є багато блудних овець, які наїлися проросійської «травички» і яких потрібно навертати до рідної української стайні.
Українець – звучить гордо!
Тож формуймо навколо цієї тези свою проукраїнську свідомість.
Анатолій СЕМЕНЮК,
член Національних спілок журналістіві краєзнавців України.
Залишити коментар