Як живеш, будівельнику?У переддень Дня будівельника я – в гостях у Василя Волинчука, засновника і керівника приватних фірм МПП "Інвестбуд" та ПП "Златогор".
– Василю Васильовичу, з яким настроєм зустрічаєте професійне свято? – запитую.
– З надією і тривогою. Позитив бачу в тому, що маємо достатньо замовлень, а працівники завантажені роботою.
Черв’ячок тривоги точить душу, коли думаєш про близьке і далеке майбутнє, адже всеукраїнська економічна криза триває і світла в кінці тунелю не видно.
– Напередодні свята прийнято підбивати підсумки. Знаю, що вони у вас є.
– Все пізнається у порівнянні. В недалекому минулому ми гордилися здачею великих промислових об’єктів і житла. Тепер обсяги в "рази" менші. В цьому році ми ввели в експлуатацію Центр надання адміністративних послуг.
Великий обсяг ремонтних робіт виконуємо на школі-інтернаті у Заболотті. А ще утеплили дитячий садочок у Дубовому. Обсяги виконаних робіт у цьому році збільшилось у 1,5 рази.
– Сьогодні який об’єкт "штурмуєте"?
– Маємо важливе замовлення на капітальний ремонт глядацького залу Палацу учнівської молоді імені Івана Франка у Ковелі.
– Це замовлення, очевидно, проходило через тендер? Як вдалося вибороти перемогу?
– Конкурент із Володимира-Волинського, справді, був серйозний. Ми запропонували меншу кошторисну вартість робіт. При цьому нагадали, що податки ідуть у міську казну і головне, що десятки ковельчан будуть зайняті роботою.
– Нові технології ремонтно-будівельних робіт на часі?
– Ми давно працюємо за європейськими стандартами. На даний час новітні технології застосовуємо при утепленні будівель та в художньо-оздоблювальних роботах.
– А що стримує рух вперед?
– Низька базова кошторисна зарплата. Сьогодні так звані "шабашники" встановлюють високу зарплату і вартість робіт, виходячи із курсу долара, цін на ринку, словом, із вартості виживання. Заклики вивести зарплату із "тіні" приречені на невдачу. Це – крик волаючого в пустелі.
Людині “болить” рівень її життя. Кожен думає: до пенсії та всіляких пільг далеко, а хліб потрібен сьогодні. Зрештою, хто із нас скаже, що буде завтра? І чи буде краще? Соціальне забезпечення іде на "низ". Тому чесно працювати ой, як нелегко.
– Конкуренти не стимулюють будівельний рух?
– Я не відчуваю. Кожна фірма має свою "нішу". І дай, Боже, справитися із тим, що має.
– Як казали древні, Земля тримається на трьох китах. Ваші фірми завдяки чому утримуються на "плаву"?
– Звичайно, в першу чергу, завдяки нашим людям, ветеранам-професіоналам. Серед них – виконроб Петро Овчаренко, столяри Андрій Шевчук та Ярослав Семенюк, електромонтажник Сергій Сидорук, маляр-штукатур Лідія Докись, плиточники-лицювальники Валентин Власюк та Володимир Гладищук, бухгалтер-кошторисник Ірина Аврусевич та інші. Всі заслуговують пошани та подяки. Хочу побажати колективу сил і здоров’я, сімейного благополуччя і мирного неба!
– Що ж, хай щастить!
Любомир ФІАЛКО.
Залишити коментар