Яку державу ми збудували і чи спроможні її захистити?
Маємо в Україні ще одну проблему: чи є наша держава справді суверенною, незалежною і вільною від зовнішніх впливів?
У зв'язку з цим згадую слова геніальної (без усякого перебільшення!) української поетеси, провидиці і мислительки Ліни Костенко: "Часом мені здається, що існує якийсь мозковий центр, що працює на самоліквідацію цієї держави, навіть не так руками її ворогів, як зусиллями власних тут ідіотів".
Сказано різко, але, на мою думку, цілком справедливо. Щоб переконатися у правильності слів письменниці, досить проаналізувати (навіть побіжно) факти, які стають дедалі тривожнішими і очевиднішими. Не буду стверджувати категорично, що в планах "світового закулісся", як його іноді називають літератори і публіцисти, – знищення України та її народу фізично, однак інколи такі підозри виникають. І як тут не згадати тривожні слова Пророка нації Тараса Шевченка: "Погибнеш, зникнеш, Україно, не стане знаку на землі"?
Але перейдемо до конкретних цифр і фактів. Про загрозу територіальної цілісності держави було сказано вище. Тут же поміркуємо над демографічною ситуацією, яка склалася. Років двадцять тому якось я вичитав в одній із газет (інтернету тоді не було), що населення України має в близькій перспективі скоротитися до 25 млн. чоловік. "Дурниці! – подумав. – Яке може бути "планування" в такій делікатній сфері, як народжуваність і смертність?".
Виявляється, однак, що поставлене завдання "успішно" (свідомо чи несвідомо) виконувала і виконує наша влада. За оцінкою Державної служби статистики України, станом на 1 червня ц. р. чисельність населення в Україні становить 42 млн. 674 тисячі чоловік (без врахування анексованої території Криму). За січень-березень чисельність скоротилася на 51,9 тисячі осіб. Щоправда, природне скорочення склало ще більшу цифру – 57,7 тисячі осіб, але дещо "вирівняв" ситуацію міграційний приріст (5,8 тисячі осіб).
Нагадаю, що ще у 1989 році нас було 51,7 мільйона, а при здобутті Незалежності у 1991 році – 51,9 мільйона чоловік. Неважко порахувати, що за чверть століття "мінус" становить майже 10 мільйонів осіб! За демографічним прогнозом ООН, чисельність населення України повинна зменшитися до 40 мільйонів чоловік наприкінці 2020-их років та до 30 мільйонів – до початку 2060-их. Як тут не повірити у "план" фізичного знищення української нації?
Додайте до наведених вище цифр високий рівень трудової міграції, і ви зрозумієте, наскільки все серйозно. Як підраховано, за кордон виїхало в пошуках кращого життя від 1,4 до 2,7 мільйона осіб, з них більше половини – нелегально. В Росії працює і живе майже половина усіх мігрантів, в Чехії – 12, Італії – 13, Польщі – 8, Угорщині, Іспанії, Португалії – 3 відсотка вибулих.
Схоже, однак, що у нас ніхто серйозно не займається розв'язанням проблеми скорочення населення. Висновок один: або не вміють, або не хочуть, або бояться. Чому – це вже питання не до мене. Але такі думки мимоволі приходять у голову, коли аналізуєш стан справ в охороні здоров'я, де окремі медустанови фінансуються за так званим залишковим принципом, а їх керівники замість того, щоб предметно займатися вдосконаленням лікувально-профілактичної роботи зайняті пошуком і "вибиванням" додаткових коштів.
Звідси – надмірна кількість платних послуг, яка викликає роздратування і невдоволення малозабезпечених пацієнтів, нахабство частини безсовісних медиків, які замість того, щоб допомогти хворому, в першу чергу цікавляться товщиною його гаманця.
Втішає одне: не скрізь так. Як ми знаємо, на Ковельщині влада приділяє велику увагу зміцненню матеріальної бази місцевої медицини, про що неодноразово писала газета "Вісті Ковельщини". Але подібна картина – швидше виняток, аніж правило.
Аж ніяк не сприяє оздоровленню нації розгардіяш в аптечних установах, яких розвелося, як грибів після дощу (навіть у нашому місті), але в яких ціни на ліки зростають майже щодень і суттєво різняться від цін конкурентів.
Пустивши на самоплив ціноутворення на медикаменти і віддавши аптеки в руки приватних осіб, можновладці чинять справжній злочин, бо, по-перше, підтримують корупцію у цій галузі, а, по-друге, сприяють фізичному знищенню населення, особливо похилого віку. Чомусь у сусідній Польщі, як мені розповідали, ціни на ліки вдвічі-втричі менші, аніж у нас, і знаходяться під своєрідним "захистом" держави, тому багато волинян у випадку необхідності привозять потрібні препарати звідси або з Білорусі.
В цьому – одна з причин високої смертності, особливо серед людей середнього віку. Той, хто не байдужий до життя нашого міста, знає скільки поховань щодня відбувається на кладовищі під Люблинцем. Порівняйте масштаби цього кладовища з тими, які розташовані на вулицях Незалежності або Володимирській (так звані "старі"), де людей хоронили століттями, і ви жахнетеся від темпів, з якими нині вмирають ковельчани. До речі, у 2013 році (свіжіших даних не маю) середня тривалість життя чоловіків в Україні була всього 66,3 роки! І в той же час урядовці дедалі голосніше базікають про необхідність підвищувати пенсійний вік. А коли ж людям жити?!
l
Все більш відчутною стає тенденція до "виманювання" еліти української нації у країни далекого і близького зарубіжжя, особливо – молоді. Перед нею гостинно відчиняють двері найпрестижніші навчальні заклади, їй створюють сприятливі умови для навчання, дослідницької і творчої роботи.
Причому часто-густо все це робиться безкоштовно. Там розуміють значення інтелекту для науково-технічного і соціально-культурного поступу країн. У нас – сором'язливо заплющують очі на проблему, хоч діти й онуки багатьох політиків і чиновників давно вже на Заході. Мабуть, не варто й нагадувати, що вони, здобувши освіту, ніколи не повернуться в Україну, не віддадуть їй свої знання, досвід, інтелект.
Маємо в Україні ще одну проблему: чи є наша держава справді суверенною, незалежною і вільною від зовнішніх впливів?
У зв'язку з цим згадую слова геніальної (без усякого перебільшення!) української поетеси, провидиці і мислительки Ліни Костенко: "Часом мені здається, що існує якийсь мозковий центр, що працює на самоліквідацію цієї держави, навіть не так руками її ворогів, як зусиллями власних тут ідіотів".
Сказано різко, але, на мою думку, цілком справедливо. Щоб переконатися у правильності слів письменниці, досить проаналізувати (навіть побіжно) факти, які стають дедалі тривожнішими і очевиднішими. Не буду стверджувати категорично, що в планах "світового закулісся", як його іноді називають літератори і публіцисти, – знищення України та її народу фізично, однак інколи такі підозри виникають. І як тут не згадати тривожні слова Пророка нації Тараса Шевченка: "Погибнеш, зникнеш, Україно, не стане знаку на землі"?
Але перейдемо до конкретних цифр і фактів. Про загрозу територіальної цілісності держави було сказано вище. Тут же поміркуємо над демографічною ситуацією, яка склалася. Років двадцять тому якось я вичитав в одній із газет (інтернету тоді не було), що населення України має в близькій перспективі скоротитися до 25 млн. чоловік. "Дурниці! – подумав. – Яке може бути "планування" в такій делікатній сфері, як народжуваність і смертність?".
Виявляється, однак, що поставлене завдання "успішно" (свідомо чи несвідомо) виконувала і виконує наша влада. За оцінкою Державної служби статистики України, станом на 1 червня ц. р. чисельність населення в Україні становить 42 млн. 674 тисячі чоловік (без врахування анексованої території Криму). За січень-березень чисельність скоротилася на 51,9 тисячі осіб. Щоправда, природне скорочення склало ще більшу цифру – 57,7 тисячі осіб, але дещо "вирівняв" ситуацію міграційний приріст (5,8 тисячі осіб).
Нагадаю, що ще у 1989 році нас було 51,7 мільйона, а при здобутті Незалежності у 1991 році – 51,9 мільйона чоловік. Неважко порахувати, що за чверть століття "мінус" становить майже 10 мільйонів осіб! За демографічним прогнозом ООН, чисельність населення України повинна зменшитися до 40 мільйонів чоловік наприкінці 2020-их років та до 30 мільйонів – до початку 2060-их. Як тут не повірити у "план" фізичного знищення української нації?
Додайте до наведених вище цифр високий рівень трудової міграції, і ви зрозумієте, наскільки все серйозно. Як підраховано, за кордон виїхало в пошуках кращого життя від 1,4 до 2,7 мільйона осіб, з них більше половини – нелегально. В Росії працює і живе майже половина усіх мігрантів, в Чехії – 12, Італії – 13, Польщі – 8, Угорщині, Іспанії, Португалії – 3 відсотка вибулих.
Схоже, однак, що у нас ніхто серйозно не займається розв'язанням проблеми скорочення населення. Висновок один: або не вміють, або не хочуть, або бояться. Чому – це вже питання не до мене. Але такі думки мимоволі приходять у голову, коли аналізуєш стан справ в охороні здоров'я, де окремі медустанови фінансуються за так званим залишковим принципом, а їх керівники замість того, щоб предметно займатися вдосконаленням лікувально-профілактичної роботи зайняті пошуком і "вибиванням" додаткових коштів.
Звідси – надмірна кількість платних послуг, яка викликає роздратування і невдоволення малозабезпечених пацієнтів, нахабство частини безсовісних медиків, які замість того, щоб допомогти хворому, в першу чергу цікавляться товщиною його гаманця.
Втішає одне: не скрізь так. Як ми знаємо, на Ковельщині влада приділяє велику увагу зміцненню матеріальної бази місцевої медицини, про що неодноразово писала газета "Вісті Ковельщини". Але подібна картина – швидше виняток, аніж правило.
Аж ніяк не сприяє оздоровленню нації розгардіяш в аптечних установах, яких розвелося, як грибів після дощу (навіть у нашому місті), але в яких ціни на ліки зростають майже щодень і суттєво різняться від цін конкурентів.
Пустивши на самоплив ціноутворення на медикаменти і віддавши аптеки в руки приватних осіб, можновладці чинять справжній злочин, бо, по-перше, підтримують корупцію у цій галузі, а, по-друге, сприяють фізичному знищенню населення, особливо похилого віку. Чомусь у сусідній Польщі, як мені розповідали, ціни на ліки вдвічі-втричі менші, аніж у нас, і знаходяться під своєрідним "захистом" держави, тому багато волинян у випадку необхідності привозять потрібні препарати звідси або з Білорусі.
В цьому – одна з причин високої смертнос
Залишити коментар