29 вересня ц. р. виповнюється 150 років від дня народження Михайла Грушевського. Він був професором історії, організатором української науки, політичним діячем та публіцистом, головою Центральної Ради (1917-1918 рр.), академіком та автором понад 2000 наукових праць. Пропонуємо декілька фактів з його біографії.
Походження
Народився 29 вересня 1866 року в м. Холмі, нині Польща. Батько – Грушевський Сергій Федорович. Уродженець Холма.
Михайло Грушевський виріс на Кавказі – спочатку в Ставрополі, а потім у Владикавказі.
Дід Михайла Грушевського, який благословив онука на навчання у Києві в університеті Святого Володимира, був за життя нагороджений двома орденами Святої Анни, бронзовим хрестом, орденом святого рівноапостольного Володимира, і йому було подаровано дворянство. Саме дід навчався у Тифліській гімназії і в Київському університеті на історико-філологічному факультеті.
Навчання
З 1880 року навчався у Тифліській гімназії, а в 1886-90-их роках – на історико-філологічному факультеті Київського університету. В травні 1894 року захистив дисертацію на тему «Барське староство» і отримав ступінь магістра.
В університеті Михайло Грушевський працював під керівництвом Володимира Антоновича. Уже на третьому курсі Грушевський пише наукову роботу «История Киевской земли от смерти Ярослава до конца XIV века», яку 1890 р. було удостоєно золотої медалі.
1890-1894 р.р. – професорський стипендіат Університету св. Володимира. У травні 1894 року захистив магістерську дисертацію «Барское староство. Исторические очерки».
Львів
В 1894 р. за рекомендацією В. Антоновича переїхав до Львова, де посів кафедру української історії у Львівському університеті. У 1898-1913 роках Грушевський, очолюючи Наукове Товариство ім. Шевченка у Львові, проводив величезну роботу з реорганізації товариства за зразком європейських академій наук, збиранню фондів, створенню бібліотеки і музею. У 1895-1913 роках редагував «Записки Наукового Товариства ім. Шевченка». Михайло Грушевський створив у Львові школу істориків України, до якої належали І. Крип’якевич, І. Джиджора, О. Терлецький, С. Томашівський, В. Герасимчук, М. Кордуба.
Протягом 1897–1898 років М. Грушевський пише І-й том своєї фундаментальної праці — «Історія України-Руси», наприкінці 1898 року ця робота була надрукована у Львові. Незабаром Грушевський видає ще два томи. Ця робота була щиро прийнята в Галичині, проте заборонена російським урядом.
Політичну діяльність Михайло Сергійович Грушевський розпочав у Галичині, де в 1899 р. став одним із засновників Української Національно-Демократичної партії. В роки першої російської революції багато часу проводив на Наддніпрянській Україні.
Повернення до Києва. Заслання
В 1907 році Грушевський організував і очолив Українське Наукове Товариство у Києві. В 1908 році, продовжуючи свою політичну діяльність, став одним з ініціаторів створення і головою Товариства Українських Поступівців, яке об’єднало більшість українських партій та національно-громадських організацій.
Початок Першої світової війни Грушевський зустрів у своєму маєтку в селі Криворівня у Карпатах. Через воєнні дії він не зміг одразу вирушити до Києва. Його маршрут пролягав через Угорщину, Австрію, а далі — Румунію, що на той момент була нейтральною державою.
Російська влада була вороже налаштована до вченого, і по його поверненню 11 грудня 1914 року Грушевського заарештовано жандармерією у Києві за звинуваченням в австрофільстві та причетності до створення Легіону Українських січових стрільців.
Відправлений на заслання до Симбірська (нині м. Ульянівськ), склав головування в УНТ. Завдяки клопотанню Петроградської АН Грушевському було дозволено переїхати до м. Казані та займатися науковою роботою із забороною викладацької діяльності.
31 березня 1916 р. вчена рада Львівського університету позбавила його посади професора. У вересні 1916 р. переїхав до Москви, де розгорнув активну громадсько-політичну діяльність. Відновив роботу московської філії Товариства українських поступовців, брав участь у роботі видавництва «Украинская жизнь». Прагнув об’єднати опозиційні українські сили. Продовжував наукову роботу.
У Центральній Раді
4 березня 1917 р. в Києві засновується Українська Центральна Рада. 20 (07) березня 1917 р. УЦР у Києві заочно обрала Грушевського головою (одностайно обраний 19(06) квітня 1917 р. на Всеукраїнському національному конгресі). Грушевський приєднався до Української партії соціалістів-революціонерів.
Центральна Рада діяла протягом 14 місяців. Першим Універсалом було проголошено автономію України в складі Російської федеративної республіки. Третім Універсалом Центральна Рада проголосила Українську Народну Республіку, а 22 січня 1918 р. Четвертим Універсалом – повну політичну незалежність України від Росії.
29 квітня 1918 р. в Києві відбувся державний переворот, і влада перейшла до рук гетьмана Павла Скоропадського.
(Продовження читайте на шпальтах видання).
Залишити коментар