Повідомлення в номер / Духовна пісня медичного коледжу

Православна святиня у медичному освітянському закладі – це духовна пісня в непростому, відповідальному виховному процесі. Знаємо ж бо, що найголовніший лікар і цілитель  – це завжди Бог, а наймиліша та найдобріша лікувальна сестра – Пресвятая Богородиця Марія.

Саме оці юні студенти, майбутні медсестри, фармацевти та фельдшери, які зібралися у той день на майдані коледжу, готові отримати благословення на лікування хворостей і немочей людських, яких все більшає.

Молебень під відкритим небом гарної, ошатної каплиці в ім’я святителя Луки, провели священослужителі Благовіщенського собору о. Василій та о. Ігор. Летить молитва в небеса, хрестяться студенти  та викладачі і всі разом промовляють: «Отче наш…». 

До молитви долучаються напутні та вітальні слова о. Ігоря і директора медичного коледжу, ініціатора й натхненника будівництва каплиці Ігоря Холейка. Мав слово і автор цих рядків.

А за тим – різнобарвне, дивне свято квітів. Кожна група виставила на суд журі, викладачів і студентів свої мистецькі шедеври. 

Сюжети різноманітні. В кожному із них, за посередництвом  квітів, рослин, плодів і речей, притаманних душі народній, відтворено сьогоднішню Україну.

Вишиті рушники, образи Божої Матері, Тризуб, короваї, калина, чорнобривці і … гільзи із зони АТО перетворилися у своєрідний мистецький вернісаж.

Презентували виставлені роботи студенти піснями, авторськими віршами, патріотичними монологами. Були усмішки, радість в очах і навіть сльози. Така реальність нашого часу.

Дуже хочеться, щоб оця квіткова, студентська юнь була щаслива в оновленій мирній країні.

«Наш порятунок – в красі», – подумки промовляю я. Бо краса – це талант, любов, доброта, естетика, духовність. Для журі завдання складне: як істинну красу розділити на кращу і найкращу?

Всі роботи претендують на перемогу. Після активних обговорень та суперечок визначились призери і переможці. 

На «бронзовій» сходинці: І курс «Лікувальна справа», група Б (кер. Андрій Борщ), та ІІІ курс «Лікувальна справа», група В (кер. Олена Приймак). На «срібному» п’єдесталі –   ІІ курс «Фармацевти» (кер. Антоніна Біднюк) та ІІІ курс «Акушерська  справа» (кер. Олександр Бондарук).  «Золото» вибороли  роботи: ІІІ курс «Сестринська справа» (кер. Ірина Михалик) та ІІІ курс «Лікувальна справа», група Б (кер. Людмила Матвійчук).  

Почесні дипломи переможцям вручив директор коледжу Ігор Холейко. Він подякував всім за участь в святі й висловив  надію на мир в Україні.

Мушу озвучити ще одне позитивне враження із цієї радісно-душевної зустрічі. Приміщення, кабінети, територія, газони, як і каплиця, виглядають надзвичайно привабливо, естетично і гармонують з довколишньою природою. В усьому відчувається господарча і творча душа керівника закладу Ігоря Холейка, його заступників та всього викладацького колективу.  Який «батько», такі й «діти». Студенти теж імпонують своєю дисциплінованістю та потягом до знань. 

Так і хочеться в цій (уже ювілейній – один рік!),  мініатюрній за розмірами, але великій духом святині промовити молитовно: «Господи! Наймудріший, всесильний та всіх люблячий Учителю! Пошли викладачам і студентам міцне здоров’я, творче натхнення та радість від навчання і праці. Благослови студентів на успішність і любов до ближнього та хворого! Сотвори мир і благо в нашій рідній Україні!». 

Разом з тим щиросердної подяки заслуговує безпосередній організатор свята Віта Каленікова, заступник директора із виховної роботи. Все урочисте дійство пройшло цікаво, душевно, чітко й організовано. 

Доречно буде хоч одним штрихом згадати тернистий шлях святителя Луки, в ім’я  якого названо каплицю. Професор Войно-Ясецький і архієпископ Сімферопольський-Кримський Лука пройшов дивовижний, наповнений стражданнями та випробуваннями шлях. Провидіння долі привело юного Валентина до Київського медичного університету. Закінчив з «відзнакою» і, не погодившись підкоряти наукове поприще, пішов працювати земським лікарем. 

Саме на основі лікарської практики зумів захистити у 1916 році докторську дисертацію. Він став лауреатом престижної премії  Варшавського університету. Здавалося, примножуй славу. Та Бог і душа покликали у духовну сферу.  І тут він від найнижчого чину священика піднявся до сану єпископа. 

Комуно-атеїстична влада силувала владику відректись від священства. Не скорився! За непокору в 1923 році був заарештований і покараний засланням. Поневіряння, приниження та знущання тривали до 1943 року (20 літ!). 

Тамбов, Архангельськ, Турханськ, Крайня Північ, Єнісейськ, Ташкент та інші поселення Сибіру – такі безмежні простори освоїв Владика Лука і лікар Валентин Войно-Ясецький. Всюди, де б не був, незважаючи на заборони, лікував і проповідував слово Боже  та виконував свою душпастирську місію.

Знаючи репресивний характер більшовицької держави, деякі події в житті Владики можна пояснити хіба що чудом. Так, у 1946 році за плідну наукову та практичну лікарську діяльність Владика Лука був удостоєний Державної премії, а Священний синод дорівняв лікування поранених і хворих до архієрейського служіння і підніс його у сан архієпископа.  До того ж, був нагороджений медаллю «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.».

Формат газети не дозволяє повномасштабно розкрити лікарську та просвятительську діяльність  Луки Кримського, так як і перенесені тортури, карцери в’язниць, приниження, поневіряння по сибірських поселеннях. Його спогади читаються із болем  у серці. Всі ці непосильні людині випробування підірвали здоров’я святителя Луки.  Хворий і незрячий, 11 червня 1961 року Владика відійшов на небеса.

В одній із проповідей Владика Лука виголосив: «… Благодать Божа виливається рясно на всякого, хто несе тягар Христовий».

Прислухаймося  до слів охоронця небесного, студентів і викладачів медичного коледжу.

Бо які б не були випробування і хворості, яким би не був важкий тягар,   з нашим Господом Ісусом Христом їх вдвічі легше нести.

А на закінчення хочу подякувати адміністрації медичного коледжу, його колективу,  студентам за добрі справи, які вони творять в ім’я матері-України. Нехай у цьому їм завжди допомагає Господь!

НА ЗНІМКАХ: під час урочистості в Ковельському медичному коледжі.

Фото з архіву коледжу.