Щоб ніколи знову!Бабин Яр – це трагедія всього людства, але сталася вона на українській землі. І тому жоден українець не має права забувати про неї так само, як євреї. Бабин Яр – це наша спільна трагедія, трагедія, перш за все, єврейського і українського народів.
Україна у XX столітті стала ареною двох світових воєн, зазнала репресій двох тоталітарних режимів – комуністичного і нацистського. Україна фактично була територією геноцидів – Голодомору та Голокосту. Досить часто ці трагедії подавались, як локальні драми, але це і трагедія всієї української землі. Це – українська історія, це – українська пам'ять.
О 8 ранку 29 вересня 1941 року євреї Києва – жінки з малолітніми дітьми і люди похилого віку, усі ті, хто не зміг піти на фронт, – за наказом окупаційної влади зібралися на вулиці Мельникова з документами і цінними речами біля пропускних пунктів. Невиконання наказу загрожувало розстрілом.
"Наказується всім жидам міста Києва та околиць зібратися в понеділок 29 вересня 1941 року до год. 8 ранку при вул. Мельника – Доктерівській (коло кладовища).
Всі повинні забрати з собою документи, гроші і цінні речі, а також теплий одяг, білизну та ін.
Хто з жидів не виконає цього розпорядження і буде знайдений в іншому місці, буде розстріляний.
Хто з громадян проникне в залишені жидами квартири і привласнить собі речі, буде розстріляний". Такий наказ видала окупаційна нацистська влада.
За перші два дні розстрілів в Бабиному Яру було вбито 33771 людину, не рахуючи дітей до трьох років. Масові страти продовжилися на початку жовтня і тривали до кінця окупації. За різними оцінками всього в Бабиному Яру за два роки було знищено до 200 тисяч осіб – євреїв, українців, росіян, ромів, караїмів. Найстаршою, хто зустрів смерть у Бабиному Яру, була 103-річна жінка, наймолодшою – триденна дівчинка.
Тут вбивали військовополонених, партизанів, моряків, спортсменів, письменників, рабинів і священиків. За свідченнями тих небагатьох, кому вдалося уникнути смерті, оголених людей били, розстрілювали і скидали в ями в 2-3 шари. Після цього яму засипали, і бралися за наступну групу.
Масштаб злочину, вчиненого тут, усвідомити дуже складно. Протягом десятків років ці звірячі злочини замовчувалися. Сьогодні ми по крихтах відновлюємо пам'ять про десятки тисяч безневинних жертв, убитих в Бабиному Яру.
Бабин Яр є символом всіх страждань, несправедливості і варварства, які приніс Голокост. Він є місцем пам'яті і для євреїв, і для українців. В ці дні Україна схилила голову, щоб віддати данину пам'яті жертвам кривавих злочинів, скоєних в ім'я однієї країни.
Символом Голокосту на Ковельщині є піщаний кар'єр в с. Бахові, куди напередодні 75-ої річниці трагедії завітали учні НВК "ЗОШ І-ІІІ ст. – гімназія" смт Голоб. Автором цих рядків був проведений Урок Пам'яті.
Трагедія євреїв зрозуміла українцям, і дуже страшно, що до цих пір людей ділять за національною ознакою, що існує поділ на "вищі" і "нижчі раси", і нерідко люди стають жертвами божевільних убивць, які вирішили, що саме вони можуть писати історію.
Україна пам'ятає про ті страшні події. Сотні людей прийшли нещодавно до Бабиного Яру, щоб нагадати всьому світу про трагедію розстріляних тут. Їхні імена не будуть забуті, вони стануть символом єдності для всіх народів, що населяють нашу країну.
Пам'ятаймо про це і повторюймо, як клятву: "Ніколи знову!".
Олена ОРИШКЕВИЧ,
депутат Ковельської районної ради, вчитель історії НВК "ЗОШ І-ІІІ ступенів-гімназія" селища Голоб.
НА ЗНІМКУ: голобські школярі у Бахові, на місці масових розстрілів євреїв.
Фото з архіву автора.
Залишити коментар