Крихітка Цахес на кремлівському троніВперше, коли я побачив по телевізору Путіна, який прийшов на зміну Єльцину, подумав: який же він неоковирний! Обличчя бліде, якесь пом'яте, а ноги й руки ніби дерев'яні – вони ніяк не слухалися хазяїна. Він намагався йти твердо, карбуючи крок, а виходило, як в паяца – руки в один бік, а ноги в інший. Відчувалося, що людина не звикла до прискіпливої уваги публіки, бо, як тепер відомо, виховувалася на задвірках Петербурга, пізніше прислуговувала меру Анатолію Собчаку, так і не зумівши зробити блискучу кар'єру у горезвісному КГБ, де впродовж деякого часу служила.
Невміння вправно ходити, дотримуватися правил етикету, гарно говорити збереглося до цих пір. Путінські жаргонізми на кшталт "мочити в сортирі", "човен потонув", "київська хунта" і т. п., як-то кажуть, з головою видають його рівень інтелекту й загального розвитку. А коли згадати хамський вчинок ВВП у ставленні до дружини китайського лідера або останнє його висловлювання з приводу можливої відміни контрсанкцій: "Фігу – їм!", то можна сказати коротко: діагноз кінцевий і перегляду не підлягає. Перед нами – малокультурна, невихована людина, яку Бог не наділив ані розумом, ані красою, ані елементарною порядністю, ані пристойним зростом.
Та історія людства цікава іноді тим, що підносить на п'єдестал найвищої влади осіб, котрим там аж ніяк не місце. До таких, без усякого сумніву, належить згаданий вище персонаж.
Справа навіть не в тому, що він не володіє правилами доброго тону, як, зрештою, більшість членів його зондер-команди. Найжахливіше, що своїми поведінкою і діями все більше нагадує крихітку Цахеса, образ якого майстерно виписав у казковій повісті німецький романтик Гофман. Путін, як і Цахес, уявляє, що йому все дозволено і все можна – навіть погрожувати світові ядерною зброєю, якої в Росії, на жаль, більше, аніж потрібно.
Спостерігаючи за засобами масової інформації сусідньої країни, іноді думаєш, що третя світова війна вже на порозі. Фактично так воно і є, але, слава Богу, атомні бомби ще не рвуться. Але де гарантія, що рватися не будуть? Подивившись деякі програми путінського телебачення, відчуваєш себе зґвалтованим, зазомбованим і надзвичайно агресивним. Очевидно, такими себе відчувають і громадяни РФ, 86 відсотків котрих, якщо вірити соцопитуванням, повністю підтримують свого лідера, який дедалі більше нагадує біснуватого фюрера.
Як інакше, скажіть будь ласка, можна оцінити його нахабну поведінку? Майже щодень він оголошує раптові перевірки боєготовності тих чи інших видів збройних сил або формувань цивільної оборони, хизується успішним випробуванням нових зразків зброї масового ураження, віддає команди бомбардувати позиції поміркованої опозиції в Сирії, під час якого гинуть сотні мирних громадян, в тому числі діти? Витівки сучасного "крихітки Цахеса" викликають величезне невдоволення у Заходу, окремі з лідерів якого відверто погрожують Путіну судом в Гаазі.
Але що кремлівському вождю Гаага, Обама, Олланд чи Меркель? Він переконаний, як і його слухняний народ, що Росія – понад усе, що вона "встала з колін" і готова усі спірні проблеми розв'язати силою. І на Сході, і на Заході, і на Півдні. І нехай її бояться, як у Вашингтоні, так і в Берліні й Парижі, і, звичайно ж, "бандерівському" Києві.
Звичайно, остерігатися подібних планів, потрібно, як, зрештою, готуватися до збройної відсічі можливої повномасштабної агресії. І чим раніше лідери вільного світу це зрозуміють, тим краще для них. Бо Україна сьогодні воює з російським "ведмедем" не тільки за свою волю й незалежність, але й за свободу європейських народів, як це вже не раз бувало у нашій багатостраждальній історії.
А що стосується Путіна, то, на думку багатьох аналітиків, політиків і навіть психологів, ним керують не тверезий розрахунок, впевненість у своїй правоті, а звичайнісінький… страх. За себе, за своїх псевдосоратників, за "імператорський" трон, на якому дедалі важче всидіти. Недаремно ж у московського "крихітки Цахеса" так нервово здригаються коротенькі ніжки, коли він веде переговори із сильними світу цього.
Дрижання ніг – це перша ознака того, що з нервами у Путіна далеко не все гаразд. Можливо, цей тілесний ганж – від гірких спогадів про долю Гітлера, Сталіна, Берії, Чаушеску, Каддафі та інших диктаторів, котрих життя завершилося не зовсім так, як їм уявлялося. Як, зрештою, закінчилося воно і в героя казки Гофмана: поет-студент Бальтазар за порадою знайомого мага Проспера Альпануса вирвав з голови карлика Цахеса три вогняні волосинки, від яких і йшла його магічна сила. Втративши їх, розвінчаний і зневажений, Цахес заховався у своєму палаці, де згодом втопився в нічному горщику з нечистотами…
Історія крихітки Цахеса – всього лиш казка. Але як писав в іншій казці про золотого півника інший поет Олександр Пушкін, "сказка – ложь, да в ней намек, добрым молодцам урок!", що в перекладі Максима Рильського звучить так: "Казка – вигадка, проте щось тут, браття, не пусте!".
Ярема ГОЯН.
Залишити коментар