Чи потрібно боятися народних традицій?Уже два роки, як я проводжу народні свята – Масляну, Івана Купала і Обжинки, які збирають 100 – 250 глядачів. І роблю оцінку святові: вдалось воно чи ні за кількістю присутніх дітей. Якщо їх 40 і більше – свято вдалося, менше – захід пройшов при малій аудиторії.
Але жодного разу менше 40 не було. На кількість дорослих не звертаю увагу. Чому? Вони – прихильники «руського миру», несуть радянську “закваску” і не мають майбутнього в новій Україні.
Таких людей Мойсей, виводячи синів Ізраїлевих із єгипетського рабства, наказав порубати мечами (Біблія, кн. Исход, Гл. 32, Ст. 26-28), як біосміття. А за дітлахами – майбутнє. За них еліта нашого суспільства віддає своє життя на Сході України.
У нашій країні за роки будівництва комунізму і Перебудови проводився культурний злам людини. Робилося це з метою, щоб общинний дух пішов з нашого життя. Мовляв, люди – це всього лише маленькі, незначні гвинтики, і від них нічого не залежить в цьому житті. А після Перебудови взагалі стали переконувати, що у нас ганебна рабська історія, і ми живемо на території, де ніколи не було держави, тому що українець не здатний побудувати свою державу.
Це заявляє колишня колонія України Московія, спаливши в 1718 році бібліотеку Печерської лаври, вкравши назву країни, історію і культуру. Тепер видає українське за своє. В Україні ніколи грошей не було своїх, і мова українська надумана, і чого це вона займає друге місце в світі після італійської – незрозуміло декому. У нас страшне сьогодення і повністю відсутнє майбутнє. Тому нам треба йти «під крило старшого брата» і тоді все налагодиться!
І коли московіти встигли стати «старшим братом»? Від цього культурного зламу отримали Крим і війну на Сході, страждають дорослі й, в першу чергу, – діти. Через це відбуваються зрушення в психіці людей, багато дітей і дорослих знаходяться в прикордонному стані, тобто вони не хворі душевно, але при цьому у них є якісь невеликі відхилення.
Видатний швейцарський психоаналітик Карл Юнг відкрив наявність у людей так званого колективного несвідомого. Юнг так назвав глибинну пам'ять людини, в якій якимось загадковим чином закодовані основні моделі поведінки, світогляд, властиві тій чи іншій культурі, в якій живе людина і в якій жили її предки. Якщо в сім'ї порушуються фундаментальні норми культури, то психіка дитини від цього страждає.
Тому треба свідомо відкидати все чужорідне. Знищувати або розбавляти тисячолітні українські звичаї і традиції чужою культурою не можна. Українець завжди був схильним до соборності (колективності) і козацької вольності – це формувалося тисячоліттями саме у народних звичаях.
Такі язичницькі свята, як Масляна, Івана Купала, Обжинки, існують 5 000 років, і на них та інших святах виховувались слов’янські народи, які присвячували ці свята своїм Богам, яких у слов’ян було більше 40, а в грецькій міфології ще більше.
Але коли більше 2 000 літ тому справжній Бог прийняв людську подобу, спустився на землю,то він переміг цих міфічних Богів, і наступила ера християнства. Історично встановлено факт, що перші київські князі Аскольд і Дір зробили перше хрещення Русі в 860 році після походу на Візантію. Після нічної молитви візантійського патріарха Фотія й імператора Михайла ІІІ до Св. Миколая Чудотворця, з’явилось чудо: раптовим штормом були розбиті човни київської дружини.
А перед походом князі принесли жертву Перунові – зарізали бика, закололи вепра і зарубали червоного півня. А тут греки силою слова, молитви перемогли Богів. А в довершення, щоб показати силу Христову, ще й Євангеліє поклали в огонь – воно не горіло.
Тому до цих слов’янських язичницьких свят треба відноситись спокійно, сприймаючи їх як слов’янську культурну спадщину, яка за К. Юнгом, ще й дає психічне та фізичне здоров’я людям. І відмовлятися від них цілком було б нерозумно, тому що вони вже втратили своє «релігійне» значення і є національним здобутком нашого народу.
Навіть Свята Церква слов’янські Колядки чудово пристосувала під Різдвяні свята, а свято Купала перенесла з 21 червня на 6 липня, пристосувавши його до Різдва Чесного Славного Пророка Предтечі й Хрестителя Господнього Іоанна. Ще й перейменували в Івана Купала! Тому ці язичницькі свята потрібно сприймати як народний фольклор, який має педагогічні, оздоровчі задатки, що несуть оздоровлення нашому суспільству.
На жаль, деякі священики з екрана телевізора закликають наш народ не ходити на ці свята, не розуміючи, що це – один із елементів культурного життя громади. Може, пора їм зайнятися справжніми існуючими проблемами суспільства? Потрібно рятувати православні душі, а не нищити культурну спадщину українців. В єдиній Україні повинна бути і віра єдина.
Чим не проблема – реклама алкоголю і тютюну на телебаченні? Діти з 14 років починають і курити, і пиво пити. А це вже загроза національній безпеці, яка призведе до виродження народу, смерті нації! Чи, може, прикладом сімейних цінностей є телепередача «Міняю жінку»? Мабуть, ці проблеми зараз більш актуальні, ніж боротьба з «вітряками».
Пора закінчувати з середньовічним мракобіссям і зайнятися сьогоденними проблемами, які впливають на майбутнє нашого народу і держави. А то незабаром докотимось до того, що буде заборонена драма-феєрія Лесі Українки «Лісова пісня».
Наші люди завжди любили разом працювати, разом радіти і сумувати разом. Українська народна культура спрямована на прищеплення людині ідеального: любити Вітчизну, любити ближніх, любити природу і всю красу Божого світу. Може, будувати соборну Україну потрібно з відродження українських традицій та звичаїв в селах і містах? Адже недарма кажуть: «Людина, яка не пам'ятає свого минулого, не має майбутнього!».
Петро Об’єдков,
голова правління ВОГО «Відродження культурної спадщини Волинського Полісся».
Залишити коментар