Повідомлення в номер / На сторожі українського Слова

На сторожі українського Слова

Любов до книги у багатьох сім'ях вихована з дитинства. І якщо вона міцна, то ніяка сучасна техніка книги не замінить.

Пригадую випадок із свого життя. Моя донечка Оля, учениця  початкових класів, колись в один із останніх днів пішла в бібліотеку. Зачиталася так, що її там замкнули. Вечоріє. Нема дитини. Я – в біблітотеку. Двері зачинені. Добре, що тоді були старі вікна, і дитина додумалась вилізти через одне із них з оберемком книг і з сльозами розпачу й радості.

Зараз моя дитина-пенсіонерка, але любов до книги, газети не зникла. Та й бібліотека уже не та. Гарне приміщення, затишно, спокійно, царство книг. Бібліотекарі В. Мельничук та Н. Журавська закохані у свою професію, а з ними і С. Клодчик працюють, як одне ціле. Заходиш, і тебе зустрічають привітні і компетентні люди. А скрізь заклики: "Твори добро…".

Бібліотечним працівникам Ковельщини є з кого брати приклад, як "горіти" в роботі. Це – Г. М. Божик, знавець своєї справи, патріот України, директор ЦБС, Заслужений працівник культури України.

Голобській бібліотеці – уже 70! До цієї дати її працівники готувались дуже сумлінно. Свято пройшло на славу. Все продумано до деталей. Навіть коли оголошували виступи священиків, то назвали їхні імена разом, нехай самі домовляються, кому виступати першим, хоча всіх слухали уважно, бо тут зібралися ті, хто любить книгу.

Пригадую драматичну поему І. Кочерги "Ярослав Мудрий". Метою його діяльності було високо піднести культуру руської землі. Ярослав Мудрий – високоосвічена людина, поборник освіти на Русі. Радів переписуванню книжок. Ще у той далекий час князь розумів, що корисних книг замало і говорив: "І добрій книзі більше радію, ніж золоту в коморі".

А  герой твору Микита говорить: "Не  те чеснота, лиш би книги чтить, а щоб од книг зерно добра й любові в своїй душі посіяти й зростить".

З великою пошаною були названі найактивніші читачі. А з якою шанобою тут зустріли  корифеїв бібліотечної справи!  Недочувають, недобачають, із знівеченими роками обличчями, вони були обціловані, обдаровані, щасливі, бо їх пам'ятають і цінують.

І якраз у цей день читаю щиру сповідь-вірш Людмили Сличко "Професійне свято для пенсіонерів". Вчителька-пенсіонерка з болем у душі зізнається на відсутність уваги до пенсіонера. Але взамін, шановна пані Людмило, до Вас усміхнувся талант до віршування, і Ви здобули щиру увагу до себе багатьох.

На жаль, ті, кому гроші усе затулили, мабуть, не прочитають Вашу поезію, бо газета для них не прибуток. Але не скрізь так. У Голобах вдячні випускники своїй вчительці покійній, яка не мала сім'ї, навіть пам'ятник поставили.

Отож, бажаю всім добрим людям мирного неба над головою, про яке ми всі мріємо. А буде мир – будемо щасливі й закохані у поетичне слово.

Лідія ГАРЛІНСЬКА.

смт Голоби.

НА ЗНІМКУ: автор цих рядків разом із Заслуженим працівником культури України, директором централізованої бібліотечної системи Ковельщини Галиною БОЖИК.

Фото з архіву автора.