Під омофором Богородиці
В день свята преподобного Сергiя, ігумена Радонезького, всiєї Русі чудотворця (1392), громада храму Різдва Предтечі і Хрестителя Господнього Іоана міста Ковеля на чолі з автором цих рядків звершила паломницьку поїздку до чудотворної ікони Божої Матері Одигітрія, що знаходиться в селі Тростянець Ківерцівського району.
Ця унікальна святиня розташована у старовинному Свято-Троїцькому храмі. Церква була збудована у 1648 році, а чудотворний образ ще літ на двісті старший. Як він потрапив до Тростянця, достеменно не відомо. Меценати будівництва храму – знаменита князівська родина Гулевичів. І "Богородицю Одигітрію", найімовірніше, теж подарували ці фундатори.
Храм було збудовано як оборонну споруду у вигляді корабля вівтарем на схід. Товщина цегляних мурів подекуди сягає трьох метрів! Є тут і бійниці-отвори у вигляді перевернутої замкової щілини, у які колись виставляли пушки, й так трималася кругова оборона.
Для святині спеціально збудували окрему капличку на другому ярусі церкви. До неї можна дістатися лише крізь вузький хід у товщі стіни з середини храму. Не випадково це місце має ще одну назву – "Божа горка".
Чудотворна ікона за свій вік багато пережила. Темніла, дивовижно оновлювалася, а у Другу світову війну, коли після підпалу дерев'яної дзвіниці пожежа перекинулася на храм й знищила там усе, що могла, лише єдина з ікон вціліла. Потліли навіть сходи, що до неї вели. Вогонь зупинився в ногах у Діви Марії…
Коли селяни зайшли до храму після пожежі, були вражені. Люди хотіли знести ікону вниз, аби біля неї молитися, поки храм вдасться відновити. Та образ, як не намагалися його хоч зрушити з місця, не давався. Він наче закам'янів. Так і залишився на "Божій горці". Пізніше, за "совєтів", хотіли його розпиляти надвоє і так знести, але поки пішли за інструментами, надворі розгулялася негода з блискавкою та громом. Після потужного удару на стіні з'явилася тріщина, й безбожники затію покинули.
З давніх часів всі, хто приходили до молитви біля святої ікони, неодмінно отримували зцілення, Богородиця творить чудеса, просто не кожен хоче афішувати те, що сталося. Але списані проханнями та подяками зошити, що лежать біля святині, свідчать, що на милість "Одигітрії" сподівається дуже багато людей.
Паломництво до чудотворного образа не припиняється. Аби люди могли вклонитися йому, священик щодня о 10-й годині ранку служить на "Божій гірці".
Разом з парафіянами було відслужено водосвятний молебень у храмі. Далі паломники змогли піднятись на поклоніння і звершення молитви перед чудотворною святинею, просячи в Богородиці миру, заступництва, добра і милості для всього українського народу і кожного зокрема.
Станіслав Беспалов,
священик, кандидат богословських наук, настоятель храму Різдва Іоана Хрестителя УПЦ КП м. Ковеля.
В день свята преподобного Сергiя, ігумена Радонезького, всiєї Русі чудотворця (1392), громада храму Різдва Предтечі і Хрестителя Господнього Іоана міста Ковеля на чолі з автором цих рядків звершила паломницьку поїздку до чудотворної ікони Божої Матері Одигітрія, що знаходиться в селі Тростянець Ківерцівського району.
Ця унікальна святиня розташована у старовинному Свято-Троїцькому храмі. Церква була збудована у 1648 році, а чудотворний образ ще літ на двісті старший. Як він потрапив до Тростянця, достеменно не відомо. Меценати будівництва храму – знаменита князівська родина Гулевичів. І "Богородицю Одигітрію", найімовірніше, теж подарували ці фундатори.
Храм було збудовано як оборонну споруду у вигляді корабля вівтарем на схід. Товщина цегляних мурів подекуди сягає трьох метрів! Є тут і бійниці-отвори у вигляді перевернутої замкової щілини, у які колись виставляли пушки, й так трималася кругова оборона.
Для святині спеціально збудували окрему капличку на другому ярусі церкви. До неї можна дістатися лише крізь вузький хід у товщі стіни з середини храму. Не випадково це місце має ще одну назву – "Божа горка".
Чудотворна ікона за свій вік багато пережила. Темніла, дивовижно оновлювалася, а у Другу світову війну, коли після підпалу дерев'яної дзвіниці пожежа перекинулася на храм й знищила там усе, що могла, лише єдина з ікон вціліла. Потліли навіть сходи, що до неї вели. Вогонь зупинився в ногах у Діви Марії…
Коли селяни зайшли до храму після пожежі, були вражені. Люди хотіли знести ікону вниз, аби біля неї молитися, поки храм вдасться відновити. Та образ, як не намагалися його хоч зрушити з місця, не давався. Він наче закам'янів. Так і залишився на "Божій горці". Пізніше, за "совєтів", хотіли його розпиляти надвоє і так знести, але поки пішли за інструментами, надворі розгулялася негода з блискавкою та громом. Після потужного удару на стіні з'явилася тріщина, й безбожники затію покинули.
З давніх часів всі, хто приходили до молитви біля святої ікони, неодмінно отримували зцілення, Богородиця творить чудеса, просто не кожен хоче афішувати те, що сталося. Але списані проханнями та подяками зошити, що лежать біля святині, свідчать, що на милість "Одигітрії" сподівається дуже багато людей.
Паломництво до чудотворного образа не припиняється. Аби люди могли вклонитися йому, священик щодня о 10-й годині ранку служить на "Божій гірці".
Разом з парафіянами було відслужено водосвятний молебень у храмі. Далі паломники змогли піднятись на поклоніння і звершення молитви перед чудотворною святинею, просячи в Богородиці миру, заступництва, добра і милості для всього українського народу і кожного зокрема.
Станіслав Беспалов,
священик, кандидат богословських наук, настоятель храму Різдва Іоана Хрестителя УПЦ КП м. Ковеля.
Залишити коментар