3200: благо чи зло?З дитинства я не любив цифр. Математику засвоював важко. В хімії і фізиці знав лише теорію. Коли прийшов час вступати до вузу, обрав гуманітарний факультет. Почавши працювати, втікав від цифр, розрахунків, як чорт від ладану.
Час, однак, змінив і мене. Тепер, коли на кожному кроці мусиш мати справи із цифрами, тарифами, які зростають в геометричній прогресії, мимоволі стаєш затятим нумерологом, який вірить у магію цифр.
Доживши до вчорашнього дня, думав, що в моєму житті настала відносна стабільність: до розрахунків і підрахунків звик, з думкою про те, що ніколи не стану багатим, змирився, а ціни й тарифи вже не лякають, бо за ними все одно не встигаю.
Та ось сьогодні а моєму житті – черговий стрес: я почув від влади, що з 1 січня 2017-го року мінімальна зарплата в Україні зросте вдвічі і становитиме 3 тисячі 200 гривень. Ця новина перевернула душу і нагадала про мій юначий і дитячий страх перед цифрами.
Справді-бо: 3200 – це благо чи зло?
Влада і багато політиків-популістів, які ще вчора були непримиренними опонентами, в один голос стверджують, що благо.
Обережно-помірковані політологи, економісти, підприємці й керівники установ – в розгубленості. Вони не можуть сказати ні "за", ні "проти", бо не знають, де уряд візьме гроші, щоб так різко збільшити платню. Адже економіка "лежить", фінанси співають романси, а закони політекономії вчать, що в нормальному суспільстві продуктивність праці повинна випереджати розмір її оплати, інакше гроші перетворяться у звичайнісінькі папірці.
Ще критичніше налаштовані затяті песимісти. Вони не можуть зрозуміти, як при збільшенні грошової маси можновладці збираються уникнути інфляції. Їм не збагнути, як в такій ситуації вдасться запобігти черговому зростанню тарифів, однією з причин якої неодмінно стане збільшення заробітних плат і у їх працівників, і у споживачів послуг, а відтак "підскочить" і собівартість комунальних послуг. Посилиться, цілком очевидно, й тінізація діяльності господарюючих суб'єктів, які вже й сьогодні приховують від оподаткування більше 50 відсотків прибутків.
І ще песимістів хвилює багато інших запитань, на які вони не мають відповідей. То як можу мати на них відповіді я, людина, котра з дитинства не любить цифр?
Щоправда, мій вже далеко не дитячий розум підказує: задум київської влади "геніальний": за рахунок так званого підвищення "мінімалки" зрівняти доходи і тих, хто працює ефективно, і тих, хто не перенапружується, під одну лінійку "підстригти" заробітки професіоналів і дилетантів, фахівців з вищою освітою і практиків з неповною середньою. Щоб, так би мовити, утвердилася "соціальна справедливість", яка вже тривалий час існує в пенсійній системі.
На подібних новаціях, як мені здається, урядовці планують зменшити соціальні допомоги й виплати, скоротити розмір і величину субсидій, наростити податок на прибуток фізичних осіб, а також єдиний соціальний внесок від юридичних осіб, відрахування в пенсійний фонд і т. д., і т. п.
В кінцевому підсумку багаті стануть ще багатшими, а бідні – біднішими. Як кажуть, хотіли, як краще, а вийде – як завжди.
А, можливо, я, пані і панове, жорстоко помиляюсь, бо що, зрештою, візьмеш з дилетанта?..
Охрім СВИТКА.
Залишити коментар