Не відають, що творятьКоли я читаю газету "Вісті Ковельщини" або дивлюся телевізор, іноді маю відчуття, що наша "верховна" влада не відає, що творить.
Не буду голослівним, а наведу лише деякі факти. Так, нещодавно ЗМІ повідомили, що народні депутати підвищили собі заробітну плату в 2 рази – до 36 тисяч гривень на місяць. І хоч для багатьох із них та заробітна плата, судячи із декларацій про мільйонні прибутки, нічого не значить, кнопки "за" натисли.
Коли ж нардепів почали за це критикувати, вони зробили вигляд, що … не зрозуміли, за що голосували. Довелося приймати нову постанову, яка згадане підвищення відмінила.
У мене виникає запитання: якщо наші депутати у Верховній Раді голосують, не вникаючи у суть питання, то чого від них можна чекати наступного разу? Хоча, правду кажучи, люди не вірять, що кнопки натисли несвідомо. Добре вони все знали, про що відверто говорять деякі з їх колег, в тому числі Юлія Тимошенко, яка застерігала від подібного голосування.
Або ще таке. Як можна судити із звернень місцевих депутатів на адресу київських можновладців, проектом Держбюджету на 2017 рік передбачено "скинути" тягар цілого ряду дороговартісних витрат на міські й районні бюджети. Це стосується і окремих пільг, і фінансування освіти, медицини тощо.
Знову мені цікаво, як такі навантаження витримають місцеві бюджети? Де тут візьмуть "зайві" кошти в час фінансової та економічної скрути? Чи, може, все це робиться спеціально, щоб посилити соціальну напругу в країні, яка й так "зашкалює"?
В результаті спостережень за діями отих горе-інформаторів у мене народилася ідея сатиричного малюнка, якого пропоную увазі редакції і читачів газети. І хоч карикатура вже трохи "застаріла" за тематикою, зміст її залишається актуальним: нардепи думають не про виборців, а про себе, білих і пухнастих, мета в яких одна – побільше б вкрасти.
Степан ТЮБАЙ,
ветеран праці, учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
НА МАЛ. Степана ТЮБАЯ:
Бабуся: – Синку! А що то за черга? Може, хтось помер?
Інвалід-боєць: – Ні. Це нардепи свою совість хоронять.
Бабуся: – А хіба вона у них була?
Інвалід-боєць: – Була і є. Тільки – у власних кишенях та офшорах.
Після Майдану (2014 р.) із України «витекло» в офшори два з половиною внутрішнього валового продукту (ВВП). Згідно із приблизними міжнародними оцінками, фінансові засоби українського походження, що засіли в офшорах, коливаються від 117 млрд. доларів (за даними Global Financial Integrite) до 167 млрд. дол. (Tax Justice Network).
Експерти вважають, що «в еквіваленті це складає 1,5-2 річних ВВП України». Крім цього, щорічні втрати України в офшорних “дірах” досягають 11-12 млрд. дол. А це рівняється об’єму кредитів, отриманих державою від МВФ в рамках двох останніх траншів за 2014-2015 роки.
Як «витікає» з бази даних про офшори та їх власників з усього світу, опублікованих міжнародним консорціумом журналістів-розслідувачів, в цьому списку є більше 600 українців і компаній, що належать громадянам України.
Те, що ці шість сотень украли в народу України, кануло навіки в офшорах. Тепер навіть самі ж наші «злодії в законі» не можуть зрозуміти, кому ці гроші належать – їм чи транснаціональним махінаторам ще більш крупного калібру?
Слід зауважити, що наші з вами гривні, які ми втрачаємо після чергового злету цін на всі товари і послуги першої необхідності, прямують туди ж.
Загальна сума державного і гарантованого державою боргу України на 1 жовтня 2016 р. склала 68,61 млрд. дол., що на 2,8% більше, ніж місяць до цього. Про це повідомляє УНІАН за даними Міністерства фінансів України. За оцінками аналітиків, борг України на кінець 2016 р. складе до 68 млрд. дол., або 80% ВВП.
Валентин Бідзюра.
Залишити коментар