Пройшли роки – лишились спогади…Коли Голобська селищна бібліотека відзначала свій ювілей – 70-річчя з часу заснування, серед ветеранів бібліотечної справи була і Ніна Степанівна Бондарук.
Приємно було чути її розповідь про те, як пройшло життя, бо працювала в цій галузі безперервно. Спочатку в Бруховичах, а згодом – в Голобах.
Народилася в мальовничому селі Калиновнику, яке потопає в розлогих вербах і калинах. Всього 30 хат, ніби великий хутір, бо ж нічого тут немає і не було: ні школи, ні бібліотеки… За всім “бігали” в Голоби. Ніби й недалеко, але все ж 3 кілометри – відстань.
І ніякого транспорту. Отак і живуть люди все життя, не нарікаючи ні на що і ні на кого. Оселились назавжди і знають лише працю.
Керівника їхнього господарства "Калина" Олександра Омельчука відзначають в районі за сумлінну працю. 7 пар близнюків колись народились тут.
Дитинство пройшло в Ніни Степанівни, як і в кожного після Другої світової війни. Знала, і що таке коксагиз, працюючи під час шкільних канікул на полі, і як доїти корів, помагаючи мамі на фермі, і на комбайні приходилось солому відбирати.
А як хотіли і любили вчитися тоді, щоб в люди вийти! До книжки не треба було заганяти, самі рвалися до неї.
Бувало, в черзі стояли за цікавою літературою, щоб прочитати й собі, аби не відставати від ровесників. А після уроків в школі відразу бігли до бібліотеки. Телевізорів тоді не було, тож перше місце займала книга. Варто сказати, що читали без електрики, при гасовій лампі.
Воно й не дивно, що з такого невеличкого села вийшло аж 5 бібліотекарів. І Ніна Бондарук була серед них. Працювала після навчання спочатку в Бруховичах.
Цікава це робота. Бо як вчитель – серед дітей завжди і як агітатор – серед дорослого населення. Та не обмежувались лише бібліотекою, йшли на ферми, в поле. А з учнями проводили різні заходи: читацькі конференції, бібліотечні уроки, огляди літератури, конкурси малюнків, тижні дитячої книги, перегляди діафільмів та ін.
Приваблювало читачів і оформлення приміщення. В цьому допомагав чоловік зі столярною роботою. Тож тут завжди було людно. Її працю оцінили, присвоїли звання "Бібліотека відмінної роботи", а портрет Ніни Степанівни спочатку красувався на міськрайонній дошці Пошани, а згодом – і на обласній.
Коли ж в 1970 році у Голобах відкрили і дитячу бібліотеку, обласне управління культури призначило хорошого фахівця завідуючою. Темпів у роботі не збавляла, а, навпаки, старалась ще краще працювати, щоб виправдати довір'я. Використовували з колегою, крім уже знайомих форм роботи, і новинку — участь дітей у вікторинах, що проводила область.
І мали успіх: один учень був нагороджений навіть путівкою в Одеський табір "Молода гвардія", а завідуюча Ніна Степанівна одержала премію та бібліотечку.
Проводили також методичну роботу, в бібліотеці відбувались семінари працівників бібліотечної справи. А ще – самі їздили досвід переймати.
Ніна Степанівна в 1985 році була нагороджена медаллю "Ветеран праці", а бібліотеці присвоєно звання "Бібліотека відмінної роботи". І тут працю оцінили належно. Бо стимулом все життя була любов до неї, тому й віддавалась їй сповна. А ще й оточували хороші колеги, з якими приходилось співпрацювати. Це – Ніна Наконечна, Валентина Яремчук, Наталя Щибря, Анна Рильська та Надія Журавська.
Та й тут легше працювалось, не треба було з Калиновника долати відстань майже 5 кілометрів до Брухович щодня. Адже жила вже, одружившись, в Голобах. А ще – займалась громадською роботою. Була й депутатом місцевої ради. І так 37 щасливих літ, відданих улюбленій справі, підсумувала жінка.
Спокійної Вам старості, Ніно Степанівно, у дружбі з книгою!
Валентина ОСТАПЧУК.
Залишити коментар