Пам'ять про нього не вмре, не загине170-річчя перебування Тараса Шевченка на Ковельщині
У жовтні цього року виповнилося 170-ліття, як на Волині побував Т. Г. Шевченко. Цю дату не забули у с. Вербці. Тарас Шевченко перебував тут як член київської Археографічної експедиції з вивчення життя князя А. М. Курбського під керівництвом професора Київського університету М. Д. Іванішева. В його завдання входило намалювати храм Святої Трійці й зробити креслення церкви та склепіння, в якому знаходилась домовина князя та його дружини. Якраз це і є документальним доказом перебування поета на Волині.
У своєму звіті "Життя князя А. М. Курбського в Литві і на Волині" М. Д. Іванішев розмістив малюнок без прізвища автора з певних міркувань. Коли друкували звіт, Т. Г. Шевченко уже перебував в засланні, і царська цензура могла не допустити публікації. Ось це породило сумнів серед вчених щодо його перебування в с. Вербці.
Постать князя А.М.Курбського дуже цікава. Це – талановитий полководець, політичний діяч, аристократ, організатор одного із перших просвітницьких осередків на українських землях, захисник православ'я від окатоличування. А якщо розглядати його через призму століть, він ще й перший російський дисидент, який виступив проти деспотії і тиранії Московского царя Івана Грозного, який створив опричнину під керівництвом Малюти Скуратова.
Опричники, захищаючи свого царя, без слідства і суду вбивали людей та священиків, ґвалтували жінок. Закон в цій державі перестав існувати. Князь А. М. Курбський все це бачив і, як аристократ, не зміг на подібне заплющити очі тому, що був людиною честі й високої моралі. У своїх листах Івану Грозному він звинувачував його в створенні, кажучи сучасною мовою, поліцейської держави. Але справа царя-тирана вже п'ять століть живе і процвітає, вдосконалюється, і ми, сучасники, бачимо, яке лихо це принесло на українські землі.
Молодий Т. Г. Шевченко не міг пройти осторонь такої постаті, як князь А. М. Курбський, який духовно був близькою йому людиною. Адже в січні 1846 року в Києві виникло "Кирило-Мефодіївське товариство", в якому головну роль відігравали М. Костомаров, П. Куліш і Т. Шевченко. Будучи на Волині, він, безсумнівно, проводив пропаганду визвольних ідей українського народу.
З нагоди пам'ятної дати Заслужений працівник культури України Іван Сидорук, завідуюча Вербською бібліотекою Ольга Левочко, депутат районної ради Валентина Об'єдкова організували і провели літературний вечір 27 жовтня в клубі с. Вербки, де зібралися справжні шанувальники творчості Пророка України.
Треба було бути присутнім на тому вечорі, щоб зрозуміти, яка там панувала атмосфера. Приміщення клубу маленьке, а свято вийшло домашнім, сімейним. Дітки з натхненням декламували вірші Тараса Шевченка, виконували пісні на твори видатного поета. Іван Сидорук організував дуже цікаву виставку книг, які вийшли в різні роки і різним форматом, творів Т. Г. Шевченка зі своєї домашньої бібліотеки.
На свято Шевченківської поезії завітали і вчителі ЗОШ І-ІІІ ст. с. Дубового Наталія Тхоржевська з Тамарою Литвин, завідуюча бібліотекою Валентина Балецька, які разом із учнями поверталися з обласного конкурсу, та, як кажуть, потрапили "з корабля – на бал", взяли активну участь в цьому вечорі.
Вдячна за таке виховання дітей, Марія Богданович подарувала Дубівській школі свою книгу з авторським підписом. Її "Абетка" дуже пізнавальна для дітей і користується попитом, але, на жаль, вона вийшла маленьким тиражем.
Про творчість великого поета вели мову і громадські діячі. Представник Ковельської філії "Союзу Українок" Ліля Козуля звернула увагу присутніх на пророчі слова Великого Кобзаря щодо майбутньої долі України в поезії "Стоїть в селі Суботові". А Марія Богданович з великим натхненням продекламувала його баладу "Утоплена", слухаючи яку, зал завмер.
А по-іншому і не могло бути, бо Тарас Шевченко є совістю і душею українського народу, його проникливі слова торкнулися душі кожного з присутніх.
Петро Об'єдков,
голова правління ВОГО "Відродження культурної спадщини Волинського Полісся".
Залишити коментар