Вандали на водосховищіВже багато років ми засаджуємо береги міського водосховища деревами – березою, кленом. Коли я приїхав з Майдану після побоїща 20 лютого 2014 року, то, дякуючи цим деревам, воді, траві, через деякий час призабув всі пережиті кошмари. Зараз приходять наші хлопці з війни. У всіх травмована психіка. А тутешнє місце – найкраще для реабілітації.
Вчителі сюди водять дітей із садочків, шкіл. Показують їм, як ростуть дерева, які пташки тут водяться. Старшокласники влаштовують змагання з військової підготовки.
Одним словом, вчаться любити свою Україну.
Але, на превеликий жаль, ці дерева час від часу ламають. Та ми їх поновлюємо. Так і цієї осені я висадив 60 берізок. Але через пару днів, прийшовши на водосховище, побачив, як 10 із них були вирвані із корінням і кинуті у воду. Також бачив, як жінка багром обривала гілки з тополь. Її попередив: якщо вона не припинить нищити дерева, то буде відповідати за свій вандалізм згідно із природоохоронним законодавством.
Хочеться через газету запитати у цих вандалів: "Невже Вас батьки, вчителі цьому навчали?". Чи, можливо, які батьки, – такі й діти? Чи яблуко від яблуні далеко не котиться? Вже тисячу років, як нема варварів на нашій землі, але, видно, їх гени у декого живуть ще й досі.
Друга ситуація. Приїжджає на водосховище іноді багатий чоловік, на шикарній іномарці на польських номерах. Ставить автомобіль біля самої води і приймає водні процедури. Після цього нахабно проїжджає через наш березовий гай.
На моє зауваження, що не можна під'їжджати ближче, ніж на 50 метрів до води, відповів: "Я не збираюся по піску ходити, ноги замажу". І як не згадати таку забуту приказку: "Нехай вже краще буде з пана пан, як з хама – пан”?
Ви, шановні ковельчани, знайте, що років десять тому були вкладені великі кошти в очищення водосховища. Але, крім розсадника для гадюк і вужів та інженерної споруди, куди мали викидати землю з дна, нічого не вийшло доброго.
Але в Ковелі пішли ще далі: частину цієї інженерної споруди, яка захищала кладовище, дозволили перевезти на приватні земельні ділянки. Знайшовся такий спритник, котрий виділив для цього свою європейську техніку. І зарплати, і прибутки у них хороші; в десятки разів перевищують зарплату простих роботяг.
Але з цими проблемами ми ще справимося. Та як бути з тим, що частину прибережної території водосховища віддали під забудову?
Хочеться запитати у всіх разом взятих вандалів: "Чому Ви живете у райському куточку України, топчете цю землю, їсте українське сало і одночасно ненавидіте цю Україну?".
Ви що: Володю Путіна чекаєте? Чи за негласною командою своїми діями вносите розбрат у суспільство?
З повагою до Вас, ковельчани, і зі зневагою
до цих вандалів –
Сергій КОТІК, учасник двох Майданів.
НА ЗНІМКУ: сліди варварів-губителів природи на березі міського водоймища.
Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.
Залишити коментар