Повідомлення в номер / Пишаюся заводом і його людьми

Пишаюся заводом і його людьми

Я – один з тих, хто пам'ятає, як народжувався завод сільськогосподарських машин у Ковелі, як буквально на очах змінювався пустир на південно-західній околиці міста, як зростали корпуси виробничих цехів, як заселялися перші багатоповерхові будинки, як розпочинали роботу професійно-технічне училище і машинобудівний технікум.

За прізвищами знаю першопрохідців машинобудівної галузі у Ковелі, славних і працьовитих людей, принципових і вимогливих командирів виробництва. Якби постаратися хоча б тільки назвати їх імена, то вийшла б товстелезна книга у декількох томах.

Сьогодні, коли трудовий колектив "Ковельсільмашу" відзначає ювілей, не сумніваюсь, що тут згадають людей, котрі писали та й досі пишуть біографію, як колись казали, велетня машинобудування на Волині. Звичайно, нині часи змінилися, масштаби діяльності не ті, але головне, що Товариство працює, мікрорайон "Сільмаш" живе, а майже 800 чоловік мають роботу.

Звичайно, найважче було першому директору, фронтовику, людині чесної і відвертої душі Михайлу Шабанову,  якого на Волині шанували за діловитість, скромність і принциповість. Вагому частку праці в становлення і розвиток машинобудівної галузі у Ковелі внесли його послідовники Іван Квочин, Василь Дворжак, Мирон Ткачук, Анатолій Понікарчук та ін. Нині кермо управління міцно тримає у своїх руках Президент ТОВ "ВО "Ковельсільмаш" Микола Заікін, щирий і безкорисливий друг нашої газети.

Вихованцями й, образно кажучи, висуванцями заводу стали колишній міський голова Ковеля Євген Поліщук, заступник голови міськвиконкому й райдержадміністрації Вячеслав Шишук (на  жаль, обидва покійні), депутат Верховної Ради України Фаїна Гнатюк, депутати обласної ради Ігнатій Марчук, Олег Селеверстов, активісти громадсько-політичного життя й національно-демократичного руху Марія Хотинська, Володимир Осіюк, новатори і передовики виробництва Феофіл Грищук, Володимир Алфьоров, Валентина Смаль, Микола Моргун десятки їх колег. Кооперативний рух у нашому місті разом з однодумцями започаткував непосидючий Валерій Котенко зі своїм "Раціоналізатором".

В підготовці висококваліфікованих кадрів для заводу сільгоспмашин велику роль відіграли педагоги і керівники школи № 11 (Борис Клімчук), професійно-технічного училища № 57 (Михайло Шабанов, Мирослав Пужицький), машинобудівного технікуму – спочатку вечірнього, а пізніше й денного (Євген Кішман, Василь Щесюк, Любов Дяченко, Степан Бабарика). Нині ці колективи очолюють нові люди (Галина Сидорук, Сергій Антонюк, Тетяна Селівончик), мають вони й дещо видозмінені назви, але  дух у них витає, як і раніше, – творчий, новаторський.

Профспілковий рух на підприємстві тривалий час очолювали Григорій Бойчук, Богдан Збишко, нині – депутат міської ради Анатолій Кислюк. Завдяки їх підтримці і допомозі, розумінню потреб і запитів адміністрацією добрими справами славився  Палац культури імені Тараса Шевченка (Олег Корнелюк), заводський профілакторій (Володимир Ісюк). Надійний "тил" забезпечували працівники їдалень, служб постачання тощо. Постійно високим був рівень фізкультурно-спортивної роботи, чому сприяла належна матеріальна база.

Не можу не згадати своїх колег-журналістів, які творили одну з найкращих і найбойовитіших багатотиражних газет Волині  "Робітниче слово" (Віктор Колодюк, Марія Сервачинська, Федір Янчар, Світлана Борзенко, Михайло Данілік). Дехто з них пішов у Вічність, дехто перебуває на заслуженому відпочинку, дехто й надалі в русі.

Зрозуміло, що у коротких нотатках  неможливо згадати всіх гарних людей і їх добрі справи. Скажу коротко: як корінний ковельчанин, я горджуся тим, що доля мене звела з  ними – як робітниками, так й інженерно-технічними працівниками, командирами виробництва. Я пишаюся тим, що мій рідний Ковель має таке славне підприємство, як "Ковельсільмаш". Тож хай йому й надалі щастить на  життєвому шляху, а майбутнє буде радісним і оптимістичним!

Микола ВЕЛЬМА.