І сміх, і сльози — такі життя курйози
Хіба ревуть пани, як кишені повні?
Шановний пане Охріме!
Читаючи пресу та переглядаючи телевізійні новини, нічого, крім барвистої реклами, втішного не бачу. Складається враження, що ми самостійно нічого не можемо вдіяти без підказок з-за кордону. Вже минає рік, а влада весь час тільки тим і займається, що відміняє пільги та балакає про підвищення "мінімалки".
Якби нардепи отримували теж "мінімалку", то на накопичування таких збережень, які вони задекларували, їм знадобилося б 1700 років (!!!). пропоную терпеливо перечекати цей період, то, може, й нам потім щось перепаде. А поки що пропоную "веселий" малюнок – посміємося самі з себе…
Як звалився кінь
Та на білий сніг,
Бо тягнуть такую ношу
Він уже не зміг.
Бідолаха не знав
Істину просту:
Щоб сила була
Їж масло та ікру,
А не засушену траву.
Засмутився нардеп,
Піт із лоба ллється:
Батіг в долара зігнувся,
А йому не йметься.
Схаменіться, Божі люди,
Пора вже діяти:
Щоб в Україні краще було,
Пора “слуг народу” у віз запрягати.
Шановний пане Охріме!
Читаючи пресу та переглядаючи телевізійні новини, нічого, крім барвистої реклами, втішного не бачу. Складається враження, що ми самостійно нічого не можемо вдіяти без підказок з-за кордону. Вже минає рік, а влада весь час тільки тим і займається, що відміняє пільги та балакає про підвищення "мінімалки".
Якби нардепи отримували теж "мінімалку", то на накопичування таких збережень, які вони задекларували, їм знадобилося б 1700 років (!!!). пропоную терпеливо перечекати цей період, то, може, й нам потім щось перепаде. А поки що пропоную "веселий" малюнок – посміємося самі з себе…
Як звалився кінь
Та на білий сніг,
Бо тягнуть такую ношу
Він уже не зміг.
Бідолаха не знав
Істину просту:
Щоб сила була
Їж масло та ікру,
А не засушену траву.
Засмутився нардеп,
Піт із лоба ллється:
Батіг в долара зігнувся,
А йому не йметься.
Схаменіться, Божі люди,
Пора вже діяти:
Щоб в Україні краще було,
Пора “слуг народу” у віз запрягати.
Текст і малюнок Степана ТЮБАЯ.
Як мене лікували
В Міністерстві охорони здоров'я все частіше говорять про реформи в медицині. Кабмін теж урочисто проголосив, що зміни на краще ось-ось настануть.
Ну, а доки пани-урядовці обіцяють, прості люди страждають. Нещодавно до мене звернулася жінка, яка захотіла поділитися своїми враженнями від перебування в лікарні. Щоправда, не назвала ні міста, ні медичного закладу, де "оздоровлювалася". Про її ( та й не тільки її) поневіряння – у сатиричних рядках, які пропонуємо Вашій увазі. І хоч ці рядки не надто літературно досконалі, зате – щирі.
А читачі, які відгадають, про яку лікарню йдеться, можуть написати до газети Охріму Свитці.
Лежимо ми в "терапії",
Кожен з нас про дому мріє.
Колять в руку, колять в зад,
Та ніщо не йде на лад.
Лише тонший гаманець –
Все одно буде кінець.
Як на вік, поможе й лік –
Це знає кожен чоловік.
Шукають інші препарати,
Аби більш з нас "урвати",
Бо без нас загине МОЗ,
Ми для них – як паровоз.
Тягнуть звідти, звідки можуть.
Як на десять днів положать –
Заберуть бичка й корову,
Не буде ні на газ, ні дрова.
А що вже супи тут готують –
Поросяток ліпш годую:
Ні краплинки, ні жиринки,
Лиш дві чи три є капустинки.
Зробить аналізи, "узі" –
Із пенсії підуть гроші всі,
А на ліки вже – чортма,
І лежи отут дарма.
А масажу щоб діждати,
Треба Богу дух віддати.
Й лежимо, як поросята,
А як лікар слово скаже – свято.
Крапельниці ставлять вдало,
Відключити часу мало,
Благодать – ветеринар
На себе прийме удар.
Отак лікуємось помалу,
І думаєм, щоб грошей стало,
Щоб ніде не позичати –
Скоріш в своє "гніздо", до хати.
Ольга ЛІЩУК.
Залишити коментар