Раді вітати Вас!
  • Головна
  • Контакти
  • Реклама
Весь архів випусків
  • Головна
  • Категорії
    • Повідомлення в номер
    • Місцева влада
    • Репортаж
    • Політика
    • Погода
    • Редакційна пошта
    • Духовність
    • Закон і ми
    • Благодійність
    • Пам’ять
    • Спорт, природа і здоров’я
    • Всяка всячина
    • Реклама і оголошення
    • З неопублікованого
  • Галерея
  • Про нас
  • Відгуки читачів
  • Передплата
  • Контакти
  • Четвер, 26 червня 2025 року №27 (12983)

Повідомлення в номер / Відсвяткували “золоте” весілля

22.12.2016

молодятаВідсвяткували “золоте” весілля

Нещодавно закружляло сімейне подружжя у своєму золото-весільному вальсі, приємні спогади сколихнули пам'ять про той щасливий день… П'ятдесяту річницю спільного життя в родинному колі відсвяткували  Василь Андрійович і Марта Адамівна  Грицюки із Гончого Броду.
Обоє статні, стрункі.  Такі ж завзяті й веселі, як 50 літ тому (на знімку). Тільки очі мрійливі і трішки із смутком випромінюють життєдайне сяйво, яка здатне обігріти й прихистити кожного.
Здається, за мить пролетіло все життя: голодні повоєнні роки, колгоспні,  де щиро трудилися аж до пенсійного віку, народження кожного синочка. Назавжди в  їх пам'яті — далека Одеса, куди відправили на цілий рік лікуватися найменшенького  4-річного Юрася.   
Згодом дітей одружили, вже й онуків діждалися. Син  Ігор, офіцер, більше року пробув в зоні АТО. Тож в батьків були нові переживання — довгі  дні чекань. Але, слава Богу, дочекалися живим і здоровим.
Так і жили в щоденній праці, в домашніх клопотах.  А тепер, оглядаючись назад, вони нічого не хотіли б змінити на широкій ниві життя. За все, що дав Всевишній, щиро вдячні. 
Сьогодні Василь Андрійович та Марта Адамівна господарюють з натхненням і блаженством  у Гончебрідській Свято-Троїцькій церкві. Дружина — касир, а чоловік — староста.  До речі, декілька років тому подружжя поєднало свої долі воєдино в святому таїнстві вінчання перед  Богом (раніше, в ті часи,  коли одружувались, цього не можна було робити). 
До таких людей, як герої нашої розповіді, хочеться щоразу йти. Вони — завжди привітні господарі, які  зігріють людською щирістю, знайдуть прихисток від життєвих вітрів та віхол. 
Багато гарних слів лунало того дня на адресу "молодят" із солідним сімейним стажем  від дітей — Віктора, Ігоря та Юрія, які дякували батькам за велику науку життя, вклоняючись до самої землі. З гордістю говорили про найкращих в світі дідуся й бабусю  їх онуки. 
Линули щирі віншування і від односельчан, які не можуть уявити громадсько-релігійне життя сіл Гончого Броду й Дрозднів без сім'ї Грицюків, якою по-справжньому  пишаються.
Тож ще раз  здоров'я, родинного затишку та всіх земних благ, шановні ювіляри, на довгі і довгі  роки. З роси й води Вам! 
Орися ФІЛІПЧУК.
Фото з домашнього архіву.

Нещодавно закружляло сімейне подружжя у своєму золото-весільному вальсі, приємні спогади сколихнули пам'ять про той щасливий день… П'ятдесяту річницю спільного життя в родинному колі відсвяткували  Василь Андрійович і Марта Адамівна  Грицюки із Гончого Броду.

Обоє статні, стрункі.  Такі ж завзяті й веселі, як 50 літ тому (на знімку). Тільки очі мрійливі і трішки із смутком випромінюють життєдайне сяйво, яка здатне обігріти й прихистити кожного.

Здається, за мить пролетіло все життя: голодні повоєнні роки, колгоспні,  де щиро трудилися аж до пенсійного віку, народження кожного синочка. Назавжди в  їх пам'яті — далека Одеса, куди відправили на цілий рік лікуватися найменшенького  4-річного Юрася.   

Згодом дітей одружили, вже й онуків діждалися. Син  Ігор, офіцер, більше року пробув в зоні АТО. Тож в батьків були нові переживання — довгі  дні чекань. Але, слава Богу, дочекалися живим і здоровим.

Так і жили в щоденній праці, в домашніх клопотах.  А тепер, оглядаючись назад, вони нічого не хотіли б змінити на широкій ниві життя. За все, що дав Всевишній, щиро вдячні. 

Сьогодні Василь Андрійович та Марта Адамівна господарюють з натхненням і блаженством  у Гончебрідській Свято-Троїцькій церкві. Дружина — касир, а чоловік — староста.  До речі, декілька років тому подружжя поєднало свої долі воєдино в святому таїнстві вінчання перед  Богом (раніше, в ті часи,  коли одружувались, цього не можна було робити). 

До таких людей, як герої нашої розповіді, хочеться щоразу йти. Вони — завжди привітні господарі, які  зігріють людською щирістю, знайдуть прихисток від життєвих вітрів та віхол. 

Багато гарних слів лунало того дня на адресу "молодят" із солідним сімейним стажем  від дітей — Віктора, Ігоря та Юрія, які дякували батькам за велику науку життя, вклоняючись до самої землі. З гордістю говорили про найкращих в світі дідуся й бабусю  їх онуки. 

Линули щирі віншування і від односельчан, які не можуть уявити громадсько-релігійне життя сіл Гончого Броду й Дрозднів без сім'ї Грицюків, якою по-справжньому  пишаються.

Тож ще раз  здоров'я, родинного затишку та всіх земних благ, шановні ювіляри, на довгі і довгі  роки. З роси й води Вам! 

Орися ФІЛІПЧУК.

Фото з домашнього архіву.

Залишити коментар

Ваш коментар з’явиться після перевірки модератором

ВІСТІ КОВЕЛЬЩИНИ

  • Редактор
    Вельма Микола Григорович
  • Перший заступник редактора
    Ляшук Світлана Олександрівна
  • Головний бухгалтер
    Шостацька Ірина Іванівна

Громадсько-політична газета "Вісті Ковельщини" 2012-2025