Відсвяткували “золоте” весілля
Нещодавно закружляло сімейне подружжя у своєму золото-весільному вальсі, приємні спогади сколихнули пам'ять про той щасливий день… П'ятдесяту річницю спільного життя в родинному колі відсвяткували Василь Андрійович і Марта Адамівна Грицюки із Гончого Броду.
Обоє статні, стрункі. Такі ж завзяті й веселі, як 50 літ тому (на знімку). Тільки очі мрійливі і трішки із смутком випромінюють життєдайне сяйво, яка здатне обігріти й прихистити кожного.
Здається, за мить пролетіло все життя: голодні повоєнні роки, колгоспні, де щиро трудилися аж до пенсійного віку, народження кожного синочка. Назавжди в їх пам'яті — далека Одеса, куди відправили на цілий рік лікуватися найменшенького 4-річного Юрася.
Згодом дітей одружили, вже й онуків діждалися. Син Ігор, офіцер, більше року пробув в зоні АТО. Тож в батьків були нові переживання — довгі дні чекань. Але, слава Богу, дочекалися живим і здоровим.
Так і жили в щоденній праці, в домашніх клопотах. А тепер, оглядаючись назад, вони нічого не хотіли б змінити на широкій ниві життя. За все, що дав Всевишній, щиро вдячні.
Сьогодні Василь Андрійович та Марта Адамівна господарюють з натхненням і блаженством у Гончебрідській Свято-Троїцькій церкві. Дружина — касир, а чоловік — староста. До речі, декілька років тому подружжя поєднало свої долі воєдино в святому таїнстві вінчання перед Богом (раніше, в ті часи, коли одружувались, цього не можна було робити).
До таких людей, як герої нашої розповіді, хочеться щоразу йти. Вони — завжди привітні господарі, які зігріють людською щирістю, знайдуть прихисток від життєвих вітрів та віхол.
Багато гарних слів лунало того дня на адресу "молодят" із солідним сімейним стажем від дітей — Віктора, Ігоря та Юрія, які дякували батькам за велику науку життя, вклоняючись до самої землі. З гордістю говорили про найкращих в світі дідуся й бабусю їх онуки.
Линули щирі віншування і від односельчан, які не можуть уявити громадсько-релігійне життя сіл Гончого Броду й Дрозднів без сім'ї Грицюків, якою по-справжньому пишаються.
Тож ще раз здоров'я, родинного затишку та всіх земних благ, шановні ювіляри, на довгі і довгі роки. З роси й води Вам!
Орися ФІЛІПЧУК.
Фото з домашнього архіву.
Нещодавно закружляло сімейне подружжя у своєму золото-весільному вальсі, приємні спогади сколихнули пам'ять про той щасливий день… П'ятдесяту річницю спільного життя в родинному колі відсвяткували Василь Андрійович і Марта Адамівна Грицюки із Гончого Броду.
Обоє статні, стрункі. Такі ж завзяті й веселі, як 50 літ тому (на знімку). Тільки очі мрійливі і трішки із смутком випромінюють життєдайне сяйво, яка здатне обігріти й прихистити кожного.
Здається, за мить пролетіло все життя: голодні повоєнні роки, колгоспні, де щиро трудилися аж до пенсійного віку, народження кожного синочка. Назавжди в їх пам'яті — далека Одеса, куди відправили на цілий рік лікуватися найменшенького 4-річного Юрася.
Згодом дітей одружили, вже й онуків діждалися. Син Ігор, офіцер, більше року пробув в зоні АТО. Тож в батьків були нові переживання — довгі дні чекань. Але, слава Богу, дочекалися живим і здоровим.
Так і жили в щоденній праці, в домашніх клопотах. А тепер, оглядаючись назад, вони нічого не хотіли б змінити на широкій ниві життя. За все, що дав Всевишній, щиро вдячні.
Сьогодні Василь Андрійович та Марта Адамівна господарюють з натхненням і блаженством у Гончебрідській Свято-Троїцькій церкві. Дружина — касир, а чоловік — староста. До речі, декілька років тому подружжя поєднало свої долі воєдино в святому таїнстві вінчання перед Богом (раніше, в ті часи, коли одружувались, цього не можна було робити).
До таких людей, як герої нашої розповіді, хочеться щоразу йти. Вони — завжди привітні господарі, які зігріють людською щирістю, знайдуть прихисток від життєвих вітрів та віхол.
Багато гарних слів лунало того дня на адресу "молодят" із солідним сімейним стажем від дітей — Віктора, Ігоря та Юрія, які дякували батькам за велику науку життя, вклоняючись до самої землі. З гордістю говорили про найкращих в світі дідуся й бабусю їх онуки.
Линули щирі віншування і від односельчан, які не можуть уявити громадсько-релігійне життя сіл Гончого Броду й Дрозднів без сім'ї Грицюків, якою по-справжньому пишаються.
Тож ще раз здоров'я, родинного затишку та всіх земних благ, шановні ювіляри, на довгі і довгі роки. З роси й води Вам!
Орися ФІЛІПЧУК.
Фото з домашнього архіву.
Залишити коментар