Він обрав би життя, яке прожив"Вячеслав Чорновіл залишається в нашій пам'яті, живе разом з нами і нині спонукає та закликає нас до дії". Так справедливо написав Борис Тарасюк, колишній голова Народного Руху України.
Відомий український політик, державний діяч, публіцист і журналіст – народився 24 грудня 1937 року (за документами 1 січня 1938 р.). Не перебільшу, якщо назву його життєвий шлях тернистим.
У 1960 році закінчив Київський державний університет ім. Тараса Шевченка, факультет журналістики. 1964 року склав кандидатський мінімум і пройшов за конкурсом до аспірантури Київського педінституту, де не був допущений до навчання через політичні переконання, що стало перешкодою для захисту дисертації.
Разом з І. Світличним, І. Дзюбою, Є. Сверстюком, А. Горською, М. Плахотнюком, Л. Танюком, В. Стусом, Г. Севрук та ін. започаткував в Україні національно-визвольний рух шістдесятників. 4 вересня 1965 року виступив разом з Іваном Дзюбою та Василем Стусом у кінотеатрі "Україна" на прем'єрі фільму Параджанова "Тіні забутих предків" з протестом проти арештів української інтелігенції.
Далі – безробіття, обшуки й допити. За відмову давати свідчення на закритому суді братів Горинів В. Чорновола засудили до трьох місяців примусових робіт.
Наступний вирок у листопаді 1967 року – три роки ув'язнення в таборах суворого режиму.
Де тільки не довелося працювати переслідуваному комуністичним режимом: виконуючим обов'язки начальника метеостанції, землекопом експедиції, вагарем. Пізніше незалежна Україна високо оцінила діяльність самовідданого патріота України. Він – Лауреат Державної премії ім. Т. Шевченка, Лауреат Міжнародної журналістської премії ім. Ніколаса Томаліна. Нагороджений орденом Ярослава Мудрого V ступеня.
Загинув Вячеслав Чорновіл 25 березня 1999 року в автокатастрофі, обіймаючи пост некомерціолізованої партії “Народний Рух України”. У 2000 році йому присвоєно звання Героя України. Він став національним Героєм – посмертно.
Підготував Яків ЛАВРЕНКО.
Залишити коментар