Дід Потап: "Рік Півня і Лиса нудним не буде"Відомий провидець дід Потап ділиться із журналістом "Вістей Ковельщини" думками про можливі варіанти розвитку подій у 2017 році.
– На початку нашої розмови дозвольте, пане Потапе, привітати Вас із Новим 2017-им роком, а також Різдвом Христовим, побажати миру, добра, благополуччя.
– Дякую щиро, хоч, правду кажучи, я Новий рік святкую за "старим стилем", тобто 14 січня. Якось воно недобре виходить, що в Україні спочатку відзначають новорічне свято, коли ще триває піст, а потім – Різдво. В цивілізованому світі – навпаки.
Можливо, й українці колись доживуть до подібного. А ще краще було б, якби християни цілого світу домовилися про святкування народження Спасителя в один день, хоч найближчим часом на подібне особисто я не сподіваюся.
– Але як би там не було, 2017-ий рік вступив у свої права. Чого людям можна чекати від нього? Півень принесе нам щастя чи ні?
– Знаєте, я не поділяю масового захоплення, що межує із психозом, східними віруваннями і гороскопами. По-перше, там Новий рік відзначать набагато пізніше, й прикрашати напередодні 1 січня вітрини магазинів, шпальти газет і журналів, рекламу зображеннями "вогняного Півня" – безглуздо. Тим більше, у новорічну ніч "підганяти" меню під "смаки" цієї птиці, як дехто рекомендував, взагалі смішно.
По-друге, ми, українці, маємо можливість користуватися "своїм" – старослов'янським календарем. А згідно з ним 2017-ий – це рік Скрадливого Лиса, який має бути вдалим, хоч й інтригуючим.
– Мабуть, Ви маєте рацію. Але психологія наших людей така, що запрограмоване і розрекламоване засобами масової інформації сприймається дуже швидко і надовго. Тому я не думаю, що цей рік змінить свій символ. А що, на Вашу думку, він означає?
– Східні народи сильні своєю вірою. І яку б релігію вони не сповідували, ставляться до неї дуже серйозно й відповідально. Це у нас дехто може регулярно ходити до церкви, молитись, сповідатися, причащатися, а, вийшовши з храму, забути про все, що казав священик. І найстрашніше – не перестати чинити зло.
Тому я вважаю, що для тих народів вогняний Півень не просто символ, а своєрідний талісман, за яким народи звірятимуть свої вчинки і дії, помисли і мрії.
– То для нас, українців, Півень взагалі нічого не значить?
– Значить. Мудрість східних обрядів у тому, що вони мають загальносвітове значення. Недарма ж бо сьогодні все більшої потуги набирає Китай, сил і впливу якого побоюються і США, і Росія, хоч на словах політики цих наддержав – за мир і дружбу.
Зрештою, для мене образ вогняного Півня асоціюється з образом новообраного президента США Дональда Трампа. Подивіться, який він агресивний, активний і абсолютно непередбачуваний у своїх діях. Я вже не кажу про "вогняний" колір волосся пана Трампа, зачіска якого нагадує півнячий гребінь…
Таке співпадіння не може не насторожувати. І хтозна, чи не закономірно те, що у рік Півня саме пан Трамп займе крісло у Білому домі.
– Це небезпечно для України?
– Не тільки для України – для усіх країн земної кулі. Півні, як відомо, страшенні забіяки, можуть іноді нападати на людину без усякої на те причини. А ще вони ласі до курей, яких можуть "любити" безперестанку. Дональд Трамп теж відомий, як активний підкорювач жіночих сердець і поціновувач краси кращої половини людства. "Гримуча суміш", одним словом. Його треба остерігатися і дружити з ним. Це не м'якосердний ліберал Барак Обама.
– Як мені здається, те добре розуміє Владімір Путін, котрий доклав багато зусиль і коштів, щоб Хіларі Клінтон вибори програла.
– На цю тему можна говорити дуже багато, але все одно таємницю палкої прихильності Путіна до Трампа (і навпаки) ми не розгадаємо – принаймні, сьогодні. Це ще один секрет ФСБ, яке вірно продовжує традиції НКВС-МДБ – КДБ.
– Чим це загрожує нам?
– Багато чим, але в деталі вдаватися не буду. Нагадаю лишень, що цього року виповнюється 100-ліття жовтневого перевороту в Росії. Що сталося після того, ми знаємо: громадянська війна, придушення незалежної, хоч і не сформованої до кінця Української держави, сталінські репресії і т. д., і т. п.
Історія, на жаль, вчить тому, що не вчить нічому, та має здатність повторюватися. Щоправда, спочатку – як трагедія, а потім – як комедія або фарс. Але від того ситуація менш небезпечною не стає.
– Значить, Україна в небезпеці?
– Вона давно в небезпеці. Шкода, що це не завжди розуміють деякі наші державні мужі. Мало того, що в Україні пишним цвітом розцвіла корупція, бандитизм і злочинність, ми нині гостро відчуваємо нестачу професіоналів, які б могли правильно передбачити й аналізувати розвиток подій, дивитися хоча б на крок вперед.
Якби дивилися, то не втручалися б навіть символічно у передвиборний процес у США, не наголошували на особливих симпатіях до Хіларі Клінтон. Найправильніше було б "триматися" на рівновіддаленій відстані від обох кандидатів. Грубою помилкою стала відкрита підтримка антиізраїльської резолюції в Раді безпеки ООН нещодавно. Навіть США при голосуванні утрималися, а наш представник відчайдушно кинувся "у бій", чим нажив нових ворогів в Ізраїлі, якого активно підтримує Дональд Трамп. То де логіка в діях у нашого міністра закордонних справ пана Клімкіна і його команди?
Не можу зрозуміти, для чого передчасно забороняти в'їзд в Україну на 5 років кандидату в президенти Франції пані Ле Пен. По-перше, невідомо, чи вона переможе на виборах, по-друге своє "фе" у зв'язку з її позицією щодо Криму можна було висловити у більш дипломатичній формі, по-третє, передвиборна риторика і післявиборна практична діяльність – це, як кажуть в Одесі, дві великі різниці. Не слід ставити вагон попереду паровоза.
Зрештою, про непередбачуваність зовнішньої політики Уряду можна говорити багато. Чиновники іноді кажуть, що при прийнятті того чи іншого рішення у них "зв'язані руки", тиснуть Європа і США. Можливо, тиснуть, але на те ви й дипломати, щоб будь-яку проблему розв'язувати в інтересах України, а не Москви, Вашингтона чи Берліна.
– На Вашу думку, яка найбільша небезпека нам загрожує у 2017 році?
– Внутріполітичні чвари, економічна і фінансова нестабільність, війна на Сході країни, а також корупція. Якщо влада не знайде засобів для усунення цих загроз, все може закінчитися дуже сумно, як закінчилося сто років тому. Найстрашніше – можливий розкол України, а якому зацікавлені деякі політичні сили в сусідніх з нами державах.
Обнадіює одне: на календарі не 1917, а 2017 рік. Український народ згуртований сьогодні більше, аніж будь-коли. Як це не парадоксально звучить, але російська агресія зцементувала націю, сприяла формуванню патріотичних почуттів в переважної частини населення, дала змогу глибше усвідомити велике значення таких понять, як свобода, честь, гідність. В країні формується якісно нова еліта нації, яка рано чи пізно прийде на зміну старим бюрократам і казнокрадам.
Потрібно, щоб усе це розуміли українські “власть імущі” й завжди пам'ятали: український народ – це сила, котра, як писав поет, ніким звойована ще не була.
Тож будьмо оптимістами, аналізуймо і вивчаймо уроки історії, робімо з них висновки, і все буде гаразд. Й пам'ятаймо: Скрадливий Лис, рік якого розпочнеться 21 березня, не тільки нам ближчий, аніж рік вогняного Півня, але й більше відповідає менталітету і традиціям українського народу. І хто знає, чи наш Лис не “з’їсть” чужого нам Півня...
Михайло КУЗЬМУК.
Залишити коментар