Пам'ять не згасне"Ви, як птах, полетіли у життя.
Понесли іскру добра з
вогню, запаленого в школі".
(Плакат-гасло в Уховецькій ЗОШ).
Досить незвичайна подія сталася в Уховецьку напередодні цьогорічних Різдвяних свят. Тут відбулися урочистості, присвячені вшануванню пам'яті видатного митця і педагога Андроника Лазарчука, уродженця села.
На його честь при вході у Свято-Троїцький храм УПЦ КП відкрито меморіальну дошку. Її встановлено завдяки підтримці засновника благодійного фонду "Майбутня Волинь-Україна" Івана Омелянюка, голови фонду Галини Голубович та активній громадянській позиції настоятеля храму о. Миколая Качмара.
В народі побутує містична думка, що коли людина помирає, то її душа повертається туди, де колись увійшла в тіло новонародженого. На тих урочистостях душа Андроника Лазарчука була присутня в словах, думках і молитві. Вона бачила і чула поминальний молебень, в якому взяв участь декан Ковельського благочиння УПЦ КП Іоан Бонис, а з ним – священики інших храмів Ковельщини.
Отець Іоан зробив глибокий екскурс у життя та діяльність видатного уховчанина. Божим провидінням було призначено настоятелем Свято-Троїцького храму високоінтелектуального священика о. Миколая. Він, крім своїх духовних обов'язків, вивчає історію храму і села Уховецька.
Прослідковуються цікаві паралелі. Колись, у ХІХ столітті, о. Йосип Колядинський хрестив і направляв на науку в Ковель, а потому в Бриково малого, талановитого Андроника. Сьогодні о. Миколай, образно кажучи, оживлює пам'ять про видатну особистість села і всього Поліського краю.
Зрештою, й інші святі отці, присутні на урочистості, – особистості непересічні: отець Іоан Бонис має велику домашню бібліотеку, звідки поповнює свої знання. Отець Миколай – історик, краєзнавець, активний громадський діяч. Не відстає від них і священик-поет Іван Оринчак, настоятель Колодяжненського Свято-Миколаївського храму.
Колись Андроник Лазарчук птахою вилетів із духовного гнізда у великий світ. Сьогодні у ХХІ столітті естафета духовності продовжується. І слава Богу!
Пам'ятна дошка, встановлена з благословення митрополита Луцького і Волинського Михаїла, гарно вписалася в зовнішній інтер'єр храму. Бронзовий барельєф земляка зустрічає прихожан. Над ним тріпоче наш рідний синьо-жовтий стяг. А ліворуч – тисячолітній камінь з викарбуваним хрестом.
Знаковим було і те, що у відкритті пам'ятної дошки взяв участь нащадок родини Лазарчуків Гордій Чирук, а з ним Галина Голубович, Олександр Титомир, депутат районної ради та настоятель храму о. Миколай Качмар, котрі приспустили символічне покривало.
Потому о. Миколай ознайомив присутніх з двохсотлітньою історією храму. Змістовним і цікавим був виступ пані Галини Голубович, яка зупинилась на окремих фактах із життя Андроника Лазарчука.
Школа в Уховецьку по праву є соціально-культурним центром села. Галина Юрчик, її директор, зі своїми активними педагогами та учнями, створили в ній своєрідну музейну світлицю.
У фойє розміщений музей Андроника Лазарчука. Тут можна ознайомитися не тільки з життям митця, але з його великим доробком, відтворених у фотокопіях картин. Картини ж художника на даний час знаходяться у Волинському краєзнавчому музеї м. Луцька.
Зусиллями Мирослави Чирук, праправнучатої племінниці Андроника Лазарчука, відтворено родинне дерево Лазарчуків, яке займає у фойє кілька метрів. А ще пані Мирослава – творча душа: вона й вправна вишивальниця. Виставка її вишивок теж знаходиться в школі.
Виставлені матеріали розповідають про людей, котрі прославили не тільки село, але й Волинь та Україну. Серед них, знову ж таки, є нащадки знаменитої родини.
Ми вище згадували про душу. Так ось – вона присутня у всьому: і в світлинах, і в музейній світлиці, і у вишивках, і в живому куточку природи, який у зимову заметіль нагадує весну. А найбільше відчувалася вона в творчому дійстві, яке підготували учні школи та їх наставники. Присутні разом з аматорами сцени ніби пройшли по життєвій, тернистій стежині митця і педагога, пережили хвилюючі миті творчого піднесення не тільки видатного земляка, але й сьогоднішніх юних аматорів сцени.
Не міліє криниця талантів. Майстерно було зіграно ролі малого Андроника, доньки Андроника Григоровича Олени та інших. Змістовно й творчо звучала проза та поезія.
Мав слово і автор цих рядків. Школі подаровано книгу "В обіймах мистецтва", яка відтворює життєдіяльність митця. Учні прочитали вірш поетеси Ніни Шугніло, присвячений художнику.
… Пам'ять у той день постукала у серця небайдужих і створила світу панораму свята, ніби підтверджуючи тим самим, що українська душа й талант невмирущі.
Анатолій СЕМЕНЮК.
Р. S. Ця заключна теза підтверджується й іншою цікавою закономірністю. У м. Борзні Андроник Лазарчук у свій час створив мистецько-краєзнавчий музей. На початку сімдесятих років ХХ століття Олексій Вакулюк, директор місцевої школи і Анатолій Григоровський, педагог створили в Уховецьку шкільний музей, який став Народним. Цю естафету успішно перейняв уховчанин Анатолій Силюк, директор Волинського краєзнавчого музею, який по праву є кращим в Україні.
Пам'яті Андроника Лазарчука
Пройшла ніби вічність,
Здається – лиш мить!
Душа твоя в очі усім зазирає.
І погляд твій щирий зорею
горить,
Немов у Всевишнього долі
благає.
Отут залишитись навік поміж
нас
У світлих полотнах зелених
садів.
У краєвидах, де юна весна
Тче рушники для весняних гаїв.
Де поле і хата – все рідне, твоє,
І світла стежина поміж
споришів,
Де озеро Ухо джерелами б'є,
І незрадливі молитві в душі.
Життя своє творчістю тут
освятив,
Під пензлем ставало живим
полотно
І в ньому ти серце своє
залишив,
Щоб в пам'яті нашій вічно
жило.
Лине під Сонцем мелодія днів.
Подих твого життя в кольорах,
Які ти нащадкам своїм
присвятив
Для віри, надії, любові
й добра.
Ніна ШУГНІЛО.
НА ЗНІМКАХ: учасники урочистості в Уховецьку; пам’ятна дошка на честь Андроника Лазарчука; Свято-Троїцький храм.
Фото Олени Місюри і Мирослава ДАНИЛЮКА.
Залишити коментар