Від граду, засухи й пожежі
Природа приносила нашим предкам не лише радощі, але досить часто й великі клопоти. Боялися ж вони найбільше граду, блискавки, пожежі й тривалої засухи. Проте можна було чинити певні дії, щоб запобігти біді.
Град припинявся, якщо господиня викидала із сіней хлібну лопату й коцюбу (чи кочергу) так, щоб вони впали навхрест. У такий спосіб розганяли градові хмари, якщо вони тільки насувалися… Щоб блискавка не запалила хати, підпалювали в печі лозину верби, освячену на Вербну неділю й підкурювали в усіх кутках, біля вікон і біля покуття.
Якщо спричинялася пожежа, треба гасити її молоком, щоб вона не перекидалася на інші будівлі. Обходили навколо палаючої хати з іконою Божої Матері – Неопалима Купина, читаючи молитву.
Від засухи рятувались тим, що вдовиці, зібравшись разом, ходили поливати могили утоплеників, яких ховали біля цвинтарської огорожі. Молодь, упрягшись у плуга, проводила дві борозни на двох перехресних вулицях села. А діти ловили жаб, прив'язували до стовпа й намовляли викликати дощ. Бувало, що прив'язували їх, посадивши у постола, й катали по вулицях, як у санках. Коли дощ починався, жабу відпускали. Кидали в колодязі порожні гладущики або череп'я від них.
Якщо кіт умивається…
Вірування стосувались не лише природних явищ і людей. Спостерігали, як поводяться тварини і птахи – домашні й ті, що жили біля людини.
Якщо кіт умивається лапою за вухом – чекай гостей, якщо лівою лапою – злів по вулиці, і навпаки. Якщо сабака виє носом догори ("на місяць") – на пожежу, а донизу – хтось помре. Коли прибивалися кошеня чи цуценя, їх не виганяли. За повір'ям, це віщували прибуток у господарстві: прибуде грошей чи худоби, чи ще якого добра.
Коли лелека оселявся на подвір'ї вірили, що це принесе щастя. Його гніздо не дозволяли руйнували, адже тоді він принесе палаючу головешку й запалить хату. Якщо горобець чи синичка постукають у шибку, чекай новину. Якщо курка заспіває півнем, трапиться якась несподіванка, здебільшого недобра. Такій курці треба відрубати голову.
За густим молоком
Корову вперше виганяли на пашу після Проводів у понеділок або зі святого Георгія. Щоб худоба була здорова й давала багато молока за лозу брали гілочку свяченої верби і промовляли: "Іди за густим молоком, за добрим сирком, щоб ти так ся напасла, щоб сметана була, як масло".
Переганяючи через ворота, корову хрестили й молилися, просили святого Георгія: "Святий, Юрію, як ти одвертаєш усяку нечисть, так одверни од моєї скотини злу тварь, збережи од хижих зубів, од лютих хвороб".
Іноді переганяли корову через вогонь, розкладений на воротях. Або ще на стовпи воріт клали окрайчик хліба, розламаний навпіл чи по крашанці. Потім усе це кришили тварині в пійло. Дехто клав на воротях сокиру, ножа, повернуті вістрям у двір, і переганяли над ними худобу.
Такі дії повинні були вберегти її від хвороб і нечистої сили. Щоб скотина не втекла й не загубилася, хазяїн чи хазяйка знімали із себе пояс або очкур, путали ним передні ноги корови, промовляючи: "Де б ти не ходила, де б ти не блудила, гарно напасися й до хліва вернися". Потім пояс знімали й клали їй під ноги.
Підготував
Ігор Вижовець.
Залишити коментар