Закон чи дишло?
Шановна редакціє!
Як багаторічний читач "Вістей Ковельщини", неодноразово переконувався, що Ваша газета не тільки друкує гострі злободенні матеріали, але й має своєрідний дар передбачення. Як правило, майже все, про що йдеться у "Нотатках редактора", в інтерв'ю з дідом Потапом, або матеріалах інших авторів, рано чи пізно збувається.
Останній приклад - фейлетон Охріма Свитки під заголовком "3200: благо чи зло?" ("Вісті Ковельщини" від 3 листопада 2016 р.). Автор вже тоді як у воду дивився. На підтвердження цього пропоную статтю із загальноукраїнської газети "Сільські вісті" від 6 січня ц. р.
Шкода тільки, що такі можновладці судячи з усього, газет не читають. Думки журналістів, як і пересічних громадян їх не цікавлять, а у "правильності" своїх дій вони переконані на 100 відсотків…
Маркіян ІВАЩИК. м. Ковель.
(далі – стаття з "СВ").
Шановна редакціє!
Як багаторічний читач "Вістей Ковельщини", неодноразово переконувався, що Ваша газета не тільки друкує гострі злободенні матеріали, але й має своєрідний дар передбачення. Як правило, майже все, про що йдеться у "Нотатках редактора", в інтерв'ю з дідом Потапом, або матеріалах інших авторів, рано чи пізно збувається.
Останній приклад - фейлетон Охріма Свитки під заголовком "3200: благо чи зло?" ("Вісті Ковельщини" від 3 листопада 2016 р.). Автор вже тоді як у воду дивився. На підтвердження цього пропоную статтю із загальноукраїнської газети "Сільські вісті" від 6 січня ц. р.
Шкода тільки, що такі можновладці судячи з усього, газет не читають. Думки журналістів, як і пересічних громадян їх не цікавлять, а у "правильності" своїх дій вони переконані на 100 відсотків…
Маркіян ІВАЩИК. м. Ковель.
(далі – стаття з "СВ").
Віншуючи народ український із Новим роком, Прем’єр-міністр Володимир Гройсман виголосив: «Вдвічі підвищено соціальні стандарти, які зросли на 16,1 відсотка».
Яа таке може бути, питаєте? А так... До підвищення отих «соціальних стандартів», про які рапортує пан Гройсман, нам не звикати – пережили безхліб’я, перебудемо і достаток.
Щоправда, результати дослідження, проведеного Київським міжнародним інститутом соціології і оприлюднені агенцією УНІАН, засвідчують: оптимізм влади і песимізм народу – не одне і те саме. Ось деякі дані. 18,5% українців нарікають, що їм не вистачає грошей навіть на їжу, а дозволити собі купити все необхідне можуть лише 0,1% громадян. При цьому 51,3% опитаних сказали, що їм вистачає грошей на їжу, але купувати одяг уже важко. Ще 26,5% заявили, що їм вистачає грошей на їжу, одяг і навіть можуть дещо відкладати; 2,6% похвалились, що можуть дозволити собі купувати деякі дорогі речі, а 0,1% – що сім’я може дозволити собі купити все, що захоче. Не змогли визначитися 1% опитаних.
При цьому вірять у те, що через рік їхні сім’ї житимуть краще, трохи більше 20% респондентів. Так, вважають, що їм вестиметься набагато ліпше, – 1,9% громадян, дещо ліпше – 19,7%.
Разом із тим 20,2% українців передбачають, що через рік щодо добробуту в них складатиметься трохи гірше, ніж досі, а ще 6,9% – що набагато гірше. Відповідь «так само, як зараз» дали 36,4% опитаних. Не змогли відповісти на запитання 14,8%, а 0,1% відмовилися відповідати. Крім того, 22,9% українців вважають себе щасливими людьми, ще 31,1% – сказали: «швидше так, ніж ні».
Очевидно, після ознайомлення із названими цифрами у влади сталося таке «запаморочення від успіхів», що сам глава уряду збився з пантелику: обнародуючи стрімке зростання «соціальних стандартів», геть заплутавсь у тих разах і відсотках.
...Нині тільки й розмов, що про новорічний спільний гостинець Уряду, Верховної Ради і Президента України українському народові: з 1 січня 2017 року рівень мінімальної заробітної плати у державі зріс до 3,2 тис. гривень.
Міністр соціальної політики Андрій Рева, наприклад, переконував себе і всіх у тому, що відповідний закон передбачає впровадження європейського підходу до визначення мінімальної зарплати.
Та чи це європейський підхід, чи щось інше?
Ще за кілька місяців до новації – підняття зарплат як великого блага для народу – професійний економічний експерт, колишній міністр економіки України Володимир Лановий у коментарі УНН висловив свою позицію: «Це, я б сказав, самореклама і піар. Спроба відвернути увагу людей від проблем, які зараз наступають: двократне підвищення тарифів на енергетичні послуги житлово-комунальної сфери. І для того, щоб збити цю хвилю обурення людського, вони запускають якусь ідею. Люди, можливо, почнуть вірити чи сподіватися, навіть захищати таку вимогу. Але така вимога нездійсненна, по-перше, тому що в економіці спостерігається спад, наявна криза, наявний застій. Немає пропозиції робочих місць, а зарплати зростають тільки тоді, коли є надлишок робочих місць, і для того, щоб люди прийшли на роботу, їм підвищують заробітну плату».
У своїх прогнозах Володимир Лановий на відміну від вінницьких у недалекому минулому економістів-риночників Володимира Гройсмана і Андрія Реви не помилився. Особливо боляче вдарила «європейськість» урядовців по становому хребту будь-якої економіки у світі – середньому класу підприємців. У них вихід один: переводити працівників на півставки або на чотириденний робочий тиждень для того, аби платити половину мінімальної зарплати.
Прокинулися від святкової сплячки ціни, а за ними солодко потягнулась у ліжку «від Гройсмана і Ко» інфляція.
Слово Володимиру Лановому: «І вони хочуть підняти зарплати формально для того, щоб відмовити людям у субсидії і скоротити такого роду виплати. Почалася боротьба проти людей... Це гра уряду, причому гра нечесна. Я скажу, що це блеф черговий. Запустити щось, якісь нові слова. Я називаю Гройсмана «розводящим». Ось він на базарі всіх розводив, а тепер він прийшов сюди нас усіх «розводити».
А економічний експерт Андрій Новак зауважив: «Звісно, виникає запитання: чому раптом Прем’єр-міністр заявив про такі плани, в той час як Верховна Рада нещодавно вже ухвалила у першому читанні поданий урядом же проект держбюджету на наступний рік, де йдеться про підвищення мінімальної заробітної плати на приблизно 200 гривень. Імовірно, це свідчить про старт передвиборної кампанії дострокових парламентських виборів. Іншого пояснення – економічно обґрунтованого – такому несподіваному рішенню знайти важко».
Так що в черговий раз влада вкупі з народними обранцями прийняла закон, дуже схожий на дишло. І вже зрозуміло, кому це дишло вже до весни по головах ударить...
Уже зараз б’є: середній бізнес вимушено урізає робочі місця, переводить працівників на скорочений тиждень, а то й узагалі закриває підприємства. І це потворне явище стає масовим.
Як той казав: хотіли, як краще...
Василь ПІДДУБНЯК.
Закон чи дишло?
Залишити коментар