Все у нас буде добре!Коли вже в нас свідомість
заколоситься,
Коли врожай соборності
зберемо?
О, Боже милий, так вже
щастя хочеться
У незалежній Україні, та усе
даремно.
Бо всупереч всьому на долю
плачемось
І меншовартість із Кремля
за істину приймаємо,
Не у себе вирощуєм, а в
Європі свою значимість,
А воля й щастя у куточку
спочивають.
Соборність! Це – єдність, ідентичність, монолітна нація, активне суспільство і держава для народу.
Історія засвідчує, що український народ та його поводирі Володимир Великий, Данило Галицький, Богдан Хмельницький, Тарас Шевченко, Михайло Грушевський та інші споконвіків боролися за моноліт нації і держави. У 1919 році на Софіївському майдані це звучало так:
"Віднині український народ, звільнений могутнім поривом своїх сил, має змогу об'єднати всі зусилля своїх синів для створення нероздільної, незалежної Української держави на добро і щастя українського народу".
Справді: змогу мали. Та шанс втратили. І Майдани у ХХІ столітті мали можливість повернути хід історії – не зовсім вийшло.
Тоді, у 1918-1919 роках, просили військової допомоги у Європи. Не допомогло. Опинилися в пазурах хижого звіра, який накинув на наш народ зашморг репресій, голодоморів, воєн, диктатури.
Сьогодні, через століття, вже незалежна держава просить у Європи та Америки фінансових траншів і переживає жахи війни на Сході та анексії Криму, викликаних діями того ж хижого звіра. Через відсутність повноцінної соборності у нашій свідомості держава Україна схожа на картковий будинок: торкне хижий звір кігтями пропаганди, й він розсиплеться. І знайдуться лицеміри та сепаратисти, які наввипередки побіжать до Путіна на поклон.
До Дня Соборності районна влада підготувала цікавий культурно-політичний захід. І очільники влади, і відділ культури попрацювали на совість. Та в переддень свята сумнів з'явився: а чи зберуться люди? Запитання нериторичне – воно має основу. 
Вірус байдужості, зневір'я проник у свідомість декого. І навіть те, що хижий звір зі Сходу шматує нашу неповторно-красиву, багату та добру душею країну, не спонукає всіх до єднання. Більше того, і Ковельщина не виняток: коли на Донбасі, на передовій лунають мелодії свисту куль і вибухів мін та снарядів, у наших ресторанах та маршрутках звучить весела російська "попса".
Молимося за збереження України, просимо Бога, а не хочемо зрозуміти, що Господь допомагає тим, хто зусилля до щастя та єдності прикладає.
Є про що казати, є про що писати і є над чим працювати!
Та повернемося до свята. Небайдужі таки зібралися у залі центральної районної бібліотеки. І не прогадали… Дійство, немов рентгенівськими променями, просвітило і представників влади, і аматорів сцени, і присутніх у залі, і засвідчило: є Україна в серці і знаємо, що іти шляхом Соборності – це перемагати Путіна, "сєпарів" і нашу зневіру.
Голова районної ради Андрій Броїло зазначив:
– Через 2 роки ми будемо відзначати сотий День Соборності. Потрібен глибокий аналіз і рішучі дії. На теперішній час маємо Прем'єра і Президента-втікачів, які винні у втраті Криму й війні. Сьогодні прості хлопці на Сході виправляють помилки політиків та влади своєю кров'ю. Їх треба не забувати і шану віддавати.
Не забули… Група молоді поклала корзини квітів до пам'ятника Борцям за волю України, стели пам'яті на честь загиблих жителів Ковельщини. Їх пам'ять вшанували хвилиною мовчання.
Солдатам-героям, що вистояли на передовій, вручені нагрудні Знаки Генерального штабу Збройних Сил України "Учасник АТО". Їх отримали Борис Рудюк, Василь Кудлюк, Михайло Маркевич, Олег Омелянюк, Руслан Якобчук, Андрій Степанюк, Микола Макаров, Володимир Катюха.
Почесну місію виконали т.в.о військового комісара Ігор Горпинко, Андрій Броїло та Роман Кульцман, перший заступник голови РДА.
– Бійці української армії, серед яких немало ковельчан, відстоюють незалежність і соборність, – наголосив Роман Ярославович. – Вони своїм життям "затверджують" і четвертий Універсал, і той історичний Акт злуки 1919 року. Вони кожен день нагадують цілому світові, що Донбас, Крим – це Україна.
Слухаючи виступи, спостерігаючи за дійством, роблю висновок: є в нас основа Соборності! Погодьтеся, що тисячі воїнів, які грудьми стоять на захисті України, – це є Соборність і вищий ступінь патріотизму.
А, зрештою, українці різних конфесій, які об'єднані духом і любов'ю Ісуса Христа, хіба то не Соборність? Це тих самих 90 відсотків українців, які, незважаючи на усі негаразди державні, і сьогодні проголосують за вільну, єдину, самостійну Україну.
Маємо усвідомити, що й політичні партії в своїй більшості – це єдина соборна сила, яка хоче благополучну Україну.
Це - до слова. А далі бачимо, як урочистості взяли "у свої руки" аматори сцени. Лунають патріотичні пісні та поезії. Серед них є сумні, але разом з тим новітні різдвяні колядки, які написав Олег Корнелюк, керівник народного аматорського хору РБК "Вишиванка".
Хор виконав й інші популярні українські пісні. Його блискучий виступ був нагороджений бурхливими оплесками.
Порадували своїм творчим доробком вокальна група учнів Люблинецької школи мистецтв (кер. Наталія Никитюк), соліст будинку культури с. Кричевич Андрій Назарук, солістка будинку культури с. Білашева Наталка Седлярук. Поезію Ігоря Вижовця, члена Ліги українських письменників ім. П. Чубинського продекламувала Аня Хілюк (с. Білин). Академічно, витончено й душевно співав Володимир Сущ з Голоб. Зворушили своїм мажорним, дзвінким співом учні Люблинецької школи мистецтв піснею "Ми за волю, ми за мир".
Неповторно вокально витончено та зворушливо пісню "Рідна Україна" виконала Світлана Романчук. Саме вона професійно і впевнено вела урочистість, за що їй – пошанування і подяка.
Щиросердечних слів заслуговує Тетяна Матяшук, начальник районного відділу культури, яка була головним організатором та душею урочистого патріотичного дійства.
Піднесено, всім залом, як підтвердження незаперечного факту, що Соборність живе у наших серцях, прозвучав Державний Гімн України.
Об'єктивна оцінка історичного Акта Соборності спонукає до прогнозу: на нас чекають не просто переживання та тривоги, а й потужний тиск агресора, а, значить, безкомпромісна боротьба і за Соборність, і за збереження Незалежності, і за європейський вектор нашого руху вперед.
Але на нашому боці –історична правда, а значить – Перемога. Тому й кажемо: "Все у нас вийде, все буде добре!".
Анатолій СЕМЕНЮК.
НА ЗНІМКАХ: під час районного заходу до Дня Соборності України.
Фото з архіву райдержадміністрації.
Залишити коментар