Береженого Бог бережеСлова, винесені у заголовок цих нотаток, древні, як світ. Бо кожного з дитинства вчили бути завжди і в усьому обережним, не робити зайвих рухів і надмірно не ризикувати.
"Поспішиш – людей насмішиш", "Якби кізка не скакала, то й ніжки цілі мала", "Не скачи поперед батька в пекло", "Не спитавши броду, не лізь у воду", "Тихше їдеш – далі будеш" і т. д., і т. п. – кому не відомі ці приказки?
Дехто скаже: "А для чого повторювати автору оті прописні істини, які знає кожен школяр?".
А справа в тому, любі читачі, що знати, може, й знає, та не дуже поспішає виконувати оті мудрі настанови.
Щоб переконатися у цьому, не треба далеко ходити. Варто у вихідні дні прогулятися набережною міського водосховища й подивитися, що там коїться. А коїться таке, що думаєш, а чи не голод настав нині у Ковелі? Адже лід, який вкритий снігом, що замаскував ополонки й промоїни, густо переповнений десятками, якщо не сотнями людей. Всі вони намагаються зловити рибку – велику й маленьку.
Не знаю, наскільки їм це вдається, але іноді складається враження, що оті рибалки навмисне ризикують і піддають загрозі свої життя. Деякі з них ніби спеціально ходять краєм льодоставу, наближаються до самої води. Дивлячись на них, відчуваєш, як у самого холоне душа і частіше б'ється серце.
На щастя, як повідомляють служби МНС, у січні ніхто не провалився і не втопився (Господи, відведи і порятуй). Але хочу нагадати любителям гострих відчуттів, що з кожним днем наближення весни буде відчуватися все більше, а крига поступово танутиме. То, можливо, не варто так ризикувати, і за карасиком, щучкою чи окунцем світу Божого не бачити?..
Це ж саме хочу порадити "крутим" водіям, котрі на іномарках з номерами країн Євросоюзу ганяють шляхами і дорогами, ніби навіжені. Я розумію їх радість з приводу придбання автомобіля за доступною ціною, але прошу зрозуміти, що зараз – зима, ожеледиця, сніг і мороз, а тому до біди – рукою подати.
Зрештою, ви не на автодромі та не на ралі “Париж-Дакар”. Довкола вас – люди: старі й малі, здорові й хворі. Їм іноді важко зреагувати на ваші викрутаси, вчасно перейти вулицю навіть у спеціально визначених місцях. На мить подумайте, що може статися, коли вашого сталевого коня "занесе" на повороті або коли ви не зумієте загальмувати на дорозі, яка часто-густо нагадує ковзанку.
До речі, про ковзанку. Так сталося, що цьогорічна зима у Ковелі стала, мабуть, найслизькішою. Якщо проїжджа частина міських вулиць майже очищена від снігу (постаралися, хоч із запізненням, комунальники, допомогла тепла погода), то тротуари, пішохідні доріжки, майданчики, прибудинкові території нагадують суцільний каток. Незважаючи на те, що двірники намагаються розбити льодяний покрив, посипають його піском і сіллю, ситуація дуже складна й небезпечна.
Той, хто в ці дні буває в центральній райлікарні, не може не помітити великого скупчення людей біля травмпункту. Сюди везуть і ведуть потерпілих. В одного травмована голова, в другого – рука, в третього – нога.
Мабуть, було б неправильно стверджувати, що у всьому винні комунальні служби, хоч їх очільникам варто було б оперативніше реагувати на надзвичайні ситуації, які виникають у зв'язку з примхами погоди. Та й нашим медикам не завадило б посилити профілактичну роботу серед ковельчан, як це бувало в минулі роки. Адже газета "Вісті Ковельщини" – завжди до послуг тих, хто дбає про здоров'я земляків і готовий дати їм кваліфіковані поради.
Нерідко винні й самі пішоходи, бо коли слизько, варто рідше бувати без потреби на вулиці, одягати більш безпечне взуття. І вже геть незрозуміло, коли, незважаючи на ожеледицю, любителі екстріму роз'їжджають на велосипедах (!). Погано дбають про очищення прибудинкових територій власники деяких домоволодінь.
От і маємо, як-то кажуть, те, що маємо. А щоб не мати – турбуймося про себе і своїх рідних та близьких, не ризикуймо і не поспішаймо. Бо не завжди ті, що ризикують, п'ють лише шампанське…
Охрім СВИТКА.
Залишити коментар