Чи є у нас патріотична українська еліта?
Тепер досить часто нам доводиться чути слово "еліта". Воно, як і багато інших, – іншомовного походження. На превеликий жаль, справжню суть далеко не всі знають і розуміють. При цьому, не тільки прості, як-то кажуть смертні, але й ті, хто про це говорить.
Cловник іншомовних слів (К., 1975 р.) зазначає, що це слово походить від французького "elite" (краще, добірне), від латинського "eligo" (вибираю). Далі йде пояснення: 1. Гурток людей з пануючих верств буржуазного суспільства – вибраних, найкращих. 2. Найкращі рослини, відібрані для виведення нових сортів; найдоброякісніше сортове насіння, найкращі за продуктивністю тварини в стаді даної породи. 3. Переносно – вибране, добірне військо, фахівці тощо.
Майже аналогічне визначення подибуємо в "Кратком словаре иностранных слов" (М., 1988 р.), "Словаре русского языка" (М.,1990 р.). Порівняно недавно виданий "Великий тлумачний словник сучасної української мови" (К., 2003 р.) до еліти відносить людей, що відрізняються з-поміж інших своїм суспільним становищем, розумом, здібностями і т. ін.
Я не пригадую, щоб за радянських часів вживалося це слово для характеристики людей. В 4-томному словнику Даля його ще немає. Про елітні рослини, тварини говорилося. Чи це тому, що в той час у нас суспільство не було буржуазним? Чи, може, все населення було елітою, чи просто її взагалі не було серед населення? Наскільки мені вдалося зрозуміти, тепер у нас називають елітою тих людей, яким різними методами і способами (переважно не найдостойнішими), вдалося збагатитися. Але коли послухаєш радіо, подивишся телевізор, почитаєш про ту "еліту" в пресі, то чомусь не знаходиш тих якостей, які вкладаються в поняття "ЕЛІТА".
Що це за еліта, яка, живучи в державі від народження і до глибокої старості, не спромоглася засвоїти державну мову, вести себе по-елітному? А представники її керують державою, приймають закони, постанови, рішення, за якими людям доводиться жити. І це керівництво іноді доходить до абсурду.
Візьмемо такий факт. В Конституції – Основному Законі України чітко написано, що в державі існує одна мова – українська, а наша " еліта" (окремі народні депутати України) приймають присягу мовою сусідньої країни, не кажучи вже про те, що чужою мовою послуговуються, виступаючи з трибуни парламенту. Вони ж прийняли закон про "ліміт" на мовлення в Україні українською мовою (аж 25 % - здається, зараз так). Не на мовлення іноземними мовами, а українською! Хіба " ЕЛІТА" могла б прийняти такий закон, якби вона була справжньою?
Як видно з теперішніх е-декларацій, осіб, які стали багатіями і яких чомусь називають "елітою", у нас їх мабуть буде 10 %. Як стало відомо із різних ЗМІ, увесь світ був цим шокований. Пригадується, що при "Союзі" писали, що в капіталістичних країнах налічували один відсоток населення, який займає найвищі щаблі влади і є найбагатшим, нещадно експлуатуючи всіх "нещасних". Як пишуть аналітики, судячи з декларацій, наша країна –найбагатша у світі, тільки чомусь прості люди, в яких на шиї "ярмо", живуть надзвичайно бідно. З України щорічно виїжджає мільйон людей за кордон на заробітки, щоб якось допомогти вижити тим 90%.
Продовжуючи тему мови, нагадаю, що 3 липня 2012 року був прийнятий так званий Закон "Ківалова -Колісніченка", який фактично сприяє продовженню русифікації нашої ніби незалежної держави. То де наша еліта, яка, нарешті, сама почне розмовляти українською і поведе за собою населення країни? Доходить до абсурду.
Нещодавно посміялися в інтернет-мережі з того, що іноземний посол при зустрічі з нашим міністром розмовляв українською, а той – чужою мовою, якщо не сказати просто мовою нашого агресора, страшного ворога. Це ще одна з характерних ознак нашої "еліти".
Нас, українців, хто тільки не ґвалтував з питання мови. Але найбільшої шкоди завдала Російська імперія. Багато з нашого люду вже й не пам'ятають, коли вони втратили свою мову. Адже русифікація проводилася фактично з ХVІ сторіччя. А в перші роки радянської влади, як відомо з історичних джерел, багато людей, щоб вижити, мусили приймати російське громадянство і змінювати прізвище на "ов".
Після Першої світової війни майже все населення Чехії було теж зґвалтоване сусідньою імперією і розмовляло німецькою. Але коли Чехія стала самостійною державою, там проявила себе ЕЛІТА. Вона повністю перейшла на мову рідної країни. І на це не потрібно було чверть чи більше століття.
Державна Дума сусідньої держави, мовою якої розмовляє переважна більшість української "еліти", висловилася за те, що влада має право захищати російськомовне населення в інших країнах. А давно всім відомо, що Кремль має право на все, тільки не на виконання якихось своїх зобов'язань перед іншими. Це видно навіть по Будапештському меморандуму, згідно з яким забрали нашу атомну зброю і зобов'язались захищати Україну від економічних, військових та інших негараздів. Путінці вже "захистили" нас від Криму і продовжують це робити на Сході України. А що коїться з нашими економічною, освітньою й іншими сферами життя? Цього не знає хіба що "еліта". То ж закликаю "еліту": покажіть, що Ви у нас теж є, і проявіть свою елітну сторону.
Незважаючи на те, що ще за царської Росії українську мову нищили, забороняли нею розмовляти, друкувати книги, вивчати в школах, у ВНЗ, переконували, що такої мови немає, не було і бути не може, наша калинова була, є і усім світом визнана, як одна із кращих мов. І доти, доки нею розмовляє народ, доти буде Україна. Але це не означає, що в Україні не може бути людей іншомовних. Вони, як і в інших державах, мають право на свої школи, інші інституції, але державну мову повинні знати всі й нею користуватися в усіх суспільних установах. Доки у нас цього не буде, доти толку марно чекати. Бо мова і релігія – це два цементуючі стовпи, на яких тримається держава.
Сьогодні багато дискусій в Україні щодо ролі та значення Церкви. Є люди, котрі називають Українську Православну Церкву Київського патріархату "неканонічною", "розкольницькою". В Євангелії ж чітко записано, що Ісус Христос говорить: "Де двоє-троє зібралось заради мене, там Я серед них". Ніде ні про які канони не написано, але наших людей звикли дурити і продовжують це робити різними методами й досі. В усіх країнах є своя Помісна Церква. Така повинна бути в кожній державі й має бути підпорядкована лише Богові. Про це говориться навіть в молитві, в якій йдеться, що "Вірую в Єдиного Бога Отця Вседержителя" і т. д., а під кінець – "в Єдину, Святу, Соборну і Апостольську Церкву". А ця молитва почала використовуватися у Церкві ще з 300 років, а вже на одному з Вселенських соборів в 325 році почали її офіційно впроваджувати, як Символ Віри. То де тут йдеться про якийсь канон?
Ми повинні зрозуміти, що Бог є один. Хоч релігії різні, але майже всі люди теперішнього часу вірять в Єдиного Бога Вседержителя. Перестаньмо ненавидіти один одного, обнімімось і попросімо прощення у Бога й один у одного, полюбімо братів своїх. Бо тільки тоді станемо жити так, як нам Бог заповів, поселивши нас у найкращому, можна сказати, куточку планети, якщо в державі будуть чесні елітні правителі, якщо ми не будемо цуратися своєї солов'їної мови, якщо ми будемо молитися своєю мовою за свій народ, свою державу.
Відомо, що багато наших земляків відвідують храми Української Православної Церкви, які підпорядковані Московському патріархату. Як віруючих людей, котрі вірні традиціям своїх батьків і дідів, їх можна зрозуміти. Однак не можна зрозуміти деякі слова і вчинки очільника цієї Церкви митрополита Київського і всієї України Онуфрія, котрі при всьому нашому бажанні не можна назвати патріотичними і проукраїнськими.
Деякий час тому, висловлюючи свою позицію щодо величезної трагедії нашого народу – Голодомору, він заявив буквально таке: (цитую мовою оригіналу за повідомленнями інтернет-видань): "Голодомор – это было врозумление, усмирение со стороны Господа нашей гордыни, которая восстала против себя самой, против бытия человека. Есть такое украинское выражение, немного вульгарное – катюзі по заслузі. Мы получили то, чото заслужили".
Не хочу навіть коментувати ці слова – хай митрополиту Онуфрію суддею буде Бог. Скажу лишень, що, очевидно, невипадково у рідному селі його (Коритне Чернівецької області) місцеві жителі, незважаючи на існування Свято-Миколаївського храму УПЦ (МП), спільними зусиллями звели споруду церкви, громада якої влилася у лави прихильників УПЦ Київського патріархату. Влітку 2015 року храм Святого Володимира Великого освятив митрополит УПЦ КП Данило.
Ми часто говоримо: "Україна – понад усе!". Аби сталося саме так, потрібно, щоб це гасло ми не тільки проголошували, а й наполегливо втілювали в життя. І приклад у цьому якраз і має демонструвати наша еліта – кращі представники українського народу.
Нині у Верховній Раді, наскільки мені відомо, зареєстровано декілька проектів, які фактично відмінюють Закон "Ківалова-Колісніченка", розширюють сферу вживання української мови як єдиної державної. Дай, Боже, щоб такий Закон швидше прийняли народні депутати, бо цього вимагає час, вимагає більшість українського суспільства.
Любов КАРАСОВСЬКА,
лікар-ветеран охорони здоров'я Ковельщини,
кандидат медичних наук.
Тепер досить часто нам доводиться чути слово "еліта". Воно, як і багато інших, – іншомовного походження. На превеликий жаль, справжню суть далеко не всі знають і розуміють. При цьому, не тільки прості, як-то кажуть смертні, але й ті, хто про це говорить.
Cловник іншомовних слів (К., 1975 р.) зазначає, що це слово походить від французького "elite" (краще, добірне), від латинського "eligo" (вибираю). Далі йде пояснення: 1. Гурток людей з пануючих верств буржуазного суспільства – вибраних, найкращих. 2. Найкращі рослини, відібрані для виведення нових сортів; найдоброякісніше сортове насіння, найкращі за продуктивністю тварини в стаді даної породи. 3. Переносно – вибране, добірне військо, фахівці тощо.
Майже аналогічне визначення подибуємо в "Кратком словаре иностранных слов" (М., 1988 р.), "Словаре русского языка" (М.,1990 р.). Порівняно недавно виданий "Великий тлумачний словник сучасної української мови" (К., 2003 р.) до еліти відносить людей, що відрізняються з-поміж інших своїм суспільним становищем, розумом, здібностями і т. ін.
Я не пригадую, щоб за радянських часів вживалося це слово для характеристики людей. В 4-томному словнику Даля його ще немає. Про елітні рослини, тварини говорилося. Чи це тому, що в той час у нас суспільство не було буржуазним? Чи, може, все населення було елітою, чи просто її взагалі не було серед населення? Наскільки мені вдалося зрозуміти, тепер у нас називають елітою тих людей, яким різними методами і способами (переважно не найдостойнішими), вдалося збагатитися. Але коли послухаєш радіо, подивишся телевізор, почитаєш про ту "еліту" в пресі, то чомусь не знаходиш тих якостей, які вкладаються в поняття "ЕЛІТА".
Що це за еліта, яка, живучи в державі від народження і до глибокої старості, не спромоглася засвоїти державну мову, вести себе по-елітному? А представники її керують державою, приймають закони, постанови, рішення, за якими людям доводиться жити. І це керівництво іноді доходить до абсурду.
Візьмемо такий факт. В Конституції – Основному Законі України чітко написано, що в державі існує одна мова – українська, а наша " еліта" (окремі народні депутати України) приймають присягу мовою сусідньої країни, не кажучи вже про те, що чужою мовою послуговуються, виступаючи з трибуни парламенту. Вони ж прийняли закон про "ліміт" на мовлення в Україні українською мовою (аж 25 % - здається, зараз так). Не на мовлення іноземними мовами, а українською! Хіба " ЕЛІТА" могла б прийняти такий закон, якби вона була справжньою?
Як видно з теперішніх е-декларацій, осіб, які стали багатіями і яких чомусь називають "елітою", у нас їх мабуть буде 10 %. Як стало відомо із різних ЗМІ, увесь світ був цим шокований. Пригадується, що при "Союзі" писали, що в капіталістичних країнах налічували один відсоток населення, який займає найвищі щаблі влади і є найбагатшим, нещадно експлуатуючи всіх "нещасних". Як пишуть аналітики, судячи з декларацій, наша країна –найбагатша у світі, тільки чомусь прості люди, в яких на шиї "ярмо", живуть надзвичайно бідно. З України щорічно виїжджає мільйон людей за кордон на заробітки, щоб якось допомогти вижити тим 90%.
Продовжуючи тему мови, нагадаю, що 3 липня 2012 року був прийнятий так званий Закон "Ківалова -Колісніченка", який фактично сприяє продовженню русифікації нашої ніби незалежної держави. То де наша еліта, яка, нарешті, сама почне розмовляти українською і поведе за собою населення країни? Доходить до абсурду.
Нещодавно посміялися в інтернет-мережі з того, що іноземний посол при зустрічі з нашим міністром розмовляв українською, а той – чужою мовою, якщо не сказати просто мовою нашого агресора, страшного ворога. Це ще одна з характерних ознак нашої "еліти".
Нас, українців, хто тільки не ґвалтував з питання мови. Але найбільшої шкоди завдала Російська імперія. Багато з нашого люду вже й не пам'ятають, коли вони втратили свою мову. Адже русифікація проводилася фактично з ХVІ сторіччя. А в перші роки радянської влади, як відомо з історичних джерел, багато людей, щоб вижити, мусили приймати російське громадянство і змінювати прізвище на "ов".
Після Першої світової війни майже все населення Чехії було теж зґвалтоване сусідньою імперією і розмовляло німецькою. Але коли Чехія стала самостійною державою, там проявила себе ЕЛІТА. Вона повністю перейшла на мову рідної країни. І на це не потрібно було чверть чи більше століття.
Державна Дума сусідньої держави, мовою якої розмовляє переважна більшість української "еліти", висловилася за те, що влада має право захищати російськомовне населення в інших країнах. А давно всім відомо, що Кремль має право на все, тільки не на виконання якихось своїх зобов'язань перед іншими. Це видно навіть по Будапештському меморандуму, згідно з яким забрали нашу атомну зброю і зобов'язались захищати Україну від економічних, військових та інших негараздів. Путінці вже "захистили" нас від Криму і продовжують це робити на Сході України. А що коїться з нашими економічною, освітньою й іншими сферами життя? Цього не знає хіба що "еліта". То ж закликаю "еліту": покажіть, що Ви у нас теж є, і проявіть свою елітну сторону.
Незважаючи на те, що ще за царської Росії українську мову нищили, забороняли нею розмовляти, друкувати книги, вивчати в школах, у ВНЗ, переконували, що такої мови немає, не було і бути не може, наша калинова була, є і усім світом визнана, як одна із кращих мов. І доти, доки нею розмовляє народ, доти буде Україна. Але це не означає, що в Україні не може бути людей іншомовних. Вони, як і в інших державах, мають право на свої школи, інші інституції, але державну мову повинні знати всі й нею користуватися в усіх суспільних установах. Доки у нас цього не буде, доти толку марно чекати. Бо мова і релігія – це два цементуючі стовпи, на яких тримається держава.
Сьогодні багато дискусій в Україні щодо ролі та значення Церкви. Є люди, котрі називають Українську Православну Церкву Київського патріархату "неканонічною", "розкольницькою". В Євангелії ж чітко записано, що Ісус Христос говорить: "Де двоє-троє зібралось заради мене, там Я серед них". Ніде ні про які канони не написано, але наших людей звикли дурити і продовжують це робити різними методами й досі. В усіх країнах є своя Помісна Церква. Така повинна бути в кожній державі й має бути підпорядкована лише Богові. Про це говориться навіть в молитві, в якій йдеться, що "Вірую в Єдиного Бога Отця Вседержителя" і т. д., а під кінець – "в Єдину, Святу, Соборну і Апостольську Церкву". А ця молитва почала використовуватися у Церкві ще з 300 років, а вже на одному з Вселенських соборів в 325 році почали її офіційно впроваджувати, як Символ Віри. То де тут йдеться про якийсь канон?
(Продовження читайте на шпальтах видання).
Любов КАРАСОВСЬКА,
лікар-ветеран охорони здоров'я Ковельщини,
кандидат медичних наук.
Залишити коментар