Любов і примирення – єдино правильний шлях!
Кожна людина – єдина, неповторна. Про це дуже точно сказав Василь Симоненко:
Усмішка твоя – єдина,
Мука твоя – єдина,
Очі твої – одні.
Проте мільйони окремих "я", маючи свої особливості, об'єднуються в одне ціле – стають народом. Нас, українців, об'єднують наша земля, наша багатостраждальна історія, наша мова. І сьогодні, коли так гостро постало питання незалежності України, коли пролита кров не лише далеких предків, але й сучасників, по-особливому звучить проблема єдності українців. Тому кожен крок, який наближає нас до перемоги України, є дуже важливим.
У поняття "перемога України" я вкладаю не тільки відновлення нашої територіальної цілісності, а й народження нового типу українця – патріота, для якого питання державності України – не просто слова. Це повинна бути людина, вчинками якої керує не холодний розум, а мудрість і найголовніше – любов. Любов до землі, по якій ходимо і яка годує нас, любов до держави, за яку боролись наші найшляхетніші предки, любов до ближнього, а, отже, – до Бога.
Звідки вона з'являється, ця любов? Думаю, вона приходить із вивченням нашої історії, з новим прочитанням її, з кожним намаганням зрозуміти іншу людину, об'єднати зусилля, які приведуть до народження справді незалежної України.
На мою думку, одним із таких кроків є церковне об'єднання. Сьогодні, у трагічний момент нашої історії, як ніколи раніше, виникла потреба подолати розділення Православної Церкви в Україні.
Єдина Помісна Церква повинна і могла би відігравати потужну миротворчу та об'єднуючу роль в суспільстві, сприяти порозумінню між різними силами, недопущенню розпалювання ворожнечі на національній, релігійній, регіональній, мовній основах.
Добрим знаком у порозумінні стала спільна молитва на Богоявлення у Люблинці. Громади двох конфесій стали учасниками освячення води на місцевому кар'єрі. І хоч ще є багато протиріч, всі усвідомлюють, що тільки в єдності – шлях до успішного майбутнього. В нас є більше того, що об'єднує і робить нас кращими.
Висловлюємо вдячність за розуміння та патріотизм настоятелю Хресто-Воздвиженського храму протоієрею Павлу Мацеліку, досвідченому пастирю, який готовий до потрібних і правильних кроків, щоб гуртувати довкола себе вірних, а, отже, ставати міцнішим у цей нелегкий для України час.
Протягом двадцяти років ми виступаємо за те, щоб в Україні була одна Православна церква, щоб не було розділення на Київський та Московський Патріархати. Ми прагнемо, щоб була єдина, але Помісна Українська Православна Церква, яка не буде підпорядковуватися ніякому центру – ні Москві, ні Константинополю. Іншого шляху в нас немає. Рано чи пізно це об'єднання відбудеться. Бог зробить так, що в Україні буде єдина Помісна Православна Церква.
Матвій ОЛІЙНИК,
протоієрей, настоятель
Свято-Пантелеймонівського
храму смт Люблинця.
НА ЗНІМКУ: під час спільного водосвяття у Люблинці.
Фото з архіву автора.
Кожна людина – єдина, неповторна. Про це дуже точно сказав Василь Симоненко:
Усмішка твоя – єдина,
Мука твоя – єдина,
Очі твої – одні.
Проте мільйони окремих "я", маючи свої особливості, об'єднуються в одне ціле – стають народом. Нас, українців, об'єднують наша земля, наша багатостраждальна історія, наша мова. І сьогодні, коли так гостро постало питання незалежності України, коли пролита кров не лише далеких предків, але й сучасників, по-особливому звучить проблема єдності українців. Тому кожен крок, який наближає нас до перемоги України, є дуже важливим.
У поняття "перемога України" я вкладаю не тільки відновлення нашої територіальної цілісності, а й народження нового типу українця – патріота, для якого питання державності України – не просто слова. Це повинна бути людина, вчинками якої керує не холодний розум, а мудрість і найголовніше – любов. Любов до землі, по якій ходимо і яка годує нас, любов до держави, за яку боролись наші найшляхетніші предки, любов до ближнього, а, отже, – до Бога.
Звідки вона з'являється, ця любов? Думаю, вона приходить із вивченням нашої історії, з новим прочитанням її, з кожним намаганням зрозуміти іншу людину, об'єднати зусилля, які приведуть до народження справді незалежної України.
На мою думку, одним із таких кроків є церковне об'єднання. Сьогодні, у трагічний момент нашої історії, як ніколи раніше, виникла потреба подолати розділення Православної Церкви в Україні.
Єдина Помісна Церква повинна і могла би відігравати потужну миротворчу та об'єднуючу роль в суспільстві, сприяти порозумінню між різними силами, недопущенню розпалювання ворожнечі на національній, релігійній, регіональній, мовній основах.
Добрим знаком у порозумінні стала спільна молитва на Богоявлення у Люблинці. Громади двох конфесій стали учасниками освячення води на місцевому кар'єрі. І хоч ще є багато протиріч, всі усвідомлюють, що тільки в єдності – шлях до успішного майбутнього. В нас є більше того, що об'єднує і робить нас кращими.
Висловлюємо вдячність за розуміння та патріотизм настоятелю Хресто-Воздвиженського храму протоієрею Павлу Мацеліку, досвідченому пастирю, який готовий до потрібних і правильних кроків, щоб гуртувати довкола себе вірних, а, отже, ставати міцнішим у цей нелегкий для України час.
Протягом двадцяти років ми виступаємо за те, щоб в Україні була одна Православна церква, щоб не було розділення на Київський та Московський Патріархати. Ми прагнемо, щоб була єдина, але Помісна Українська Православна Церква, яка не буде підпорядковуватися ніякому центру – ні Москві, ні Константинополю. Іншого шляху в нас немає. Рано чи пізно це об'єднання відбудеться. Бог зробить так, що в Україні буде єдина Помісна Православна Церква.
Матвій ОЛІЙНИК,
протоієрей, настоятель Свято-Пантелеймонівського храму смт Люблинця.
НА ЗНІМКУ: під час спільного водосвяття у Люблинці.
Фото з архіву автора.
Залишити коментар