Це – кохання!Моїй рідній Марійці присвячую
Закоханість притаманна тільки юним і молодим? Як би не так!
В її обіймах щасливіють шістнадцятилітні і переживають душевні злети столітні.
Помилково вважати, що секс є основою кохання. Камінь розцвітає не від інтиму в його різних проявах, а від чистого, трепетного, духовного почуття.
Мить щастя, зупинись! Закоханий дарує квіти найніжнішій, наймилішій, найгарнішій богині.
А богиня відповідає взаємністю?
Закохався Місяць у Зорю ясну. А та взаємністю не відповіла і до світлого Ранку на зустріч пішла. Вийшло вранці Сонце, побачило Зорю-красну і теж закохалося та запросило її до свого раю. "Я вільна, – відповіла Зоря. – Не піду за тебе".
Сонце вмовляло, намагалося спіймати, а Зоря на Землю впала і росою стала. Промінчики світила хотіли ті росинки позбирати, та марно: вони парою злетіли в небо, хмаркою стали. Цілує вночі Місяць хмарку білолицю, а вона холодна. Вдень Сонце намагається зігріти, а вона втікає в інші краї. Так і блукає небом одинока. Чи щаслива?
Моя ненаглядна Зоря відповіла взаємністю на мою закоханість.
А як це було, читайте в коротких нарисах.
1. Перший поцілунок
Небесний повелитель беззастережно вносить корективи у наше життя. Фрейд, "Камасутра", секс тиснуть на свідомість людини. Духовне, чисте кохання – невже втрачає главенство у стосунках сучасних Адама і Єви?
– Мила, яка хвилина була найпам'ятнішою на довгому шляху нашого життя? – запитую дружину.
– Перший поцілунок при нашому знайомстві. Ми пливли тихоплинним Стоходом. Бризки води сріблилися на лазуровому плесі. За нами бігли шумливі лепехи, а білі лілії світилися довірливою усмішкою. Очерет шелестів свою благословенну пісню. Раптом перед нами, мов у казці, з'явився невеликий острівець.
Ми ступили на піщаний берег і присіли. Тепла водичка лоскотала наші ноги. Невидима сила кликала серця до єднання. Ненароком наші губи злилися у невинному поцілунку. Вмить прохолодні тіла опинилися у теплих обіймах. Струм богів розлився по найменших капілярах.
У відкриті дверцята моєї душі пташкою влетіла твоя і поселилась там. Очеретянка виспівувала: "Цвінь-цві-рінь. А я все бачу… А я все бачу!".
Сонячні промінчики танцювали на наших плечах весільний танець. Тут не було ні Фрейда, ні "Камасутри", ні сексу. Переможну ораторію вигравало чисте кохання. Ангел-охоронець пророчо шепотів: "Це ваше свято і щастя віднині й довіку!..".
2. Істина у вині?..
"Істина у вині!" – вигукнув древній філософ.
На жаль, сучасний світ тоне в підступних хвилях алкоголю. Це спонукає до роздумів. Адже в особистому житті більшості із нас збуджуючі напої відіграють важливу роль. Вони присутні на днях народження, весіллях, при проведенні відпочинку, вирішенні тих чи інших особистих та виробничих проблем.
– Згадай, у нашому до весільному спілкуванні вино було солодким? – запитую дружину.
– Так… Воно не тільки звеселяло, але й єднало нас. Пам'ятаєш, в парку ми смакували недороге "Біле міцне"? Цю "мікстуру" ми називали "Біоміцином". Напій справді мав цілющі властивості. Від кількох ковтків хмеліла голова. В очах з'являлися животворні іскринки. Пробуджувався десь захований інтелект і народжувалася поезія в словах.
Високі дерева біля танцмайданчика шелестіли мелодію повільного танго. Ти пригортався до мене. Ненароком губи зливалися у трепетному поцілунку. О, як загадково мерехтіли на темному нічному небі зорі! Місяць-лицар золотим ключем відкривав ворота до країни кохання. Наші юні тіла огортала духовна аура щастя.
Справді, тоді ми були переконані, що істина у вині є. Бо ж, які фестивальні роки без вина?
"Пий, але розумом закушуй", – повчала мати у свої поважні мудрі роки.
3.Солодощі закоханих богів
Одна із порад для жінок та й дівчат гласить: шлях до серця чоловіка лежить через його шлунок. Причому причаровувати потрібно смачною стравою.
Зерно правди в цьому є. Більше того, ця порада корисна і чоловікам, адже смачну їжу може приготувати жінка з добрим серцем. Зла – ніколи!
Прожиті у парі 16425 днів (45 років) я смакував добру їжу. А які спомини про смачну їжу у моєї дружини? Що було найсмачнішим?
– Морозиво, яким ти пригощав мене у Львові. Це була весільна подорож. Ми сиділи у старій альтанці в центрі міста. З облицювальних дощок до нас промовляли "видатні" слова: "Вітя + Валя = Любов".
Ця математична "формула" підходила і нам. Закохані Толя і Марія смакували солодкий кавун та львівське морозиво. Цей "ресторан" на дві персони був для нас найвишуканішим та найпрестижнішим. Найсмачніше морозиво тануло на наших губах. Ми оглядалися навколо і злякано цілувалися. На нас ніхто не звертав уваги. Звідки перехожим було знати, що ми споживаємо ласощі закоханих богів?
Ні до, ні після того солодощів ми не смакували. Морозиво і кавун були заряджені енергією першого чистого кохання і благословенні Богом.
4. Квіти біля серця
До мрій про щастя завжди долучається матеріальний мотлох: гроші, автівка, прикраси, одяг тощо. Коли їх немає, людина сердиться, заздрить, нервує. Через бідність часто-густо впадає в депресію, хандрить…
Проживши у парі 45 років, я пропоную бліц-тест для своєї дружини.
– Марійко, не задумуючись, скажи: яка хвилина у нашому житті була найщасливішою?
– Пам'ятаєш, після кількох років нашого подружнього життя ти був у відрядженні в далекому Баку? Звідти літаком – до Львова, а потому у холодному автобусі до Ковеля ти віз мені в дарунок квіти – пишні червоні гвоздики.
Щоб вони не замерзли на пекучому морозі, ти заховав їх під одягом, біля серця.
Квіти не тільки не зів'яли, але й не пом'ялися.
Коли ти їх дарував, пелюстки пломеніли щастям і були найдорожчим подарунком. Вони ніби промовляли: "Я весь час тільки про тебе й думав. Я кохаю тебе найбільше за все на світі".
Твій закоханий Анатолій.
Залишити коментар