Зізнання на БібліїТри роки на функціональному ліжку в положенні літери Z (зет).
Три роки в роздумах: "За що мені це?".
Три роки надії: "Встану і піду!..".
Три роки довколишній світ бачити винятково через екран телевізора.
Попри все, він зустрічає нас невичерпним запасом бадьорості. За "фасадом" цієї бадьорості нічні напади нестерпного болю.
Незважаючи ні на що, хоче бути корисним суспільству, громаді і просто окремій людині порадою, своїм багатющим досвідом.
То ж, шановний читачу, наповнений еліксиром здоров'я, світлом радісних світанків, запитай у пана Василя Беркоші, в минулому підполковника міліції, чесного і морально стійкого:
— А хто стимулює таке непросте, можна сказати, страдницьке і разом з тим героїчне життя?
— Бог, молитва і людське милосердя, — відповідає.
— Ви — офіцер міліції, за яким давно закріпилась людська позитивна оцінка, де головне — честь, гідність і справедливість. Звідки ці риси у Вас?
— Від батька. Він категорично не хотів, щоб я працював у міліції. Це тривало роками. Якось тато із Снятина приїхав до Ковеля і зайшов до начальника відділу міліції. Не знаю, про що вони довго розмовляли, але батько по завершенню діалогу сказав примирливо: "Я тобі роботи не вибирав. Але якщо подобається, — працюй, тільки прошу запам'ятай: будь чесним. Не спокушайся на чужі гроші. Ними ти не розбагатієш, тільки честь родини заплямуєш".
Завжди розуміла мене і дружина Віра, яка ніколи за наш матеріальний стан не дорікала.
— Василю Івановичу, сьогоднішні майже "космічні" зарплати високих чинів поліції стримають від зловживань та корупції?
— Переконаний, що ні. Людина, яка ступила на шлях збагачення, не має міри. Отримує 5 тисяч доларів зарплати, але захоче 10, 100, а то й більше, не зважаючи ні на мораль, ні на честь. Диявол спокушує.
— Виходить замкнене коло: злочинець дає хабара слідчому і судді, а ті його виправдовують. Всім добре?
— Не добре! Це біда суспільства, яке ступило в гнилу, брудну помийну яму.
— А як із неї вийти?
— Вихід є: це навернення до Бога і Його істин, але ті, що служать сатані, хіба почують?
У моїй слідчій практиці був випадок, коли водій, порушивши правила, збив мотоцикліста на смерть, а пасажира — травмував. Вина була доведена, але раптом на суді водій змінив свої свідчення. Суддя повернув кримінальну справу на дорозслідування.
Тоді я викликав чоловіка на повторний допит, перед цим взявши "Біблію" в церкві. Дивлячись в очі, сказав: "Клади руку на Святе письмо і кажи правду. Якщо збрешеш, то і ти, і твої діти в майбутньому будуть покарані".
Це вплинуло. На основі чистосердечного зізнання водій отримав справедливу міру покарання.
— А кримінальні справи, пов'язані із церковними громадами, у вас були?
— Пам'ятаю, у 1979 році, коли атеїстична пропаганда досягла апогею, в Любомлі у селі Вишнів хтось обікрав храми. Пішов поголос, що то зробили комуністи разом із міліцією, бо хочуть "зірвати" святкування Великодня. Розслідувати цю справу було справою професійної честі. Зловмисників виявили аж у Луцьку. Речові докази баграми виймали з глибокої ями.
Виявилось, що злочин скоїли раніше судимі мешканці Любомля і згаданого села. Так ми доказали, що ані міліція, ані влада на чолі із першим секретарем райкому партії Миколою Мілінчуком не були причетні до акту вандалізму. Хтось, може, дорікне за служіння режиму, але при будь-якій владі, навіть тисячу літ назад, мораль, честь і гідність були основою держави й моралі людини.
Ось сьогодні дехто каже, що міністр внутрішніх справ Арсен Аваков служив Януковичу. Найперш він служив державі, як і сьогодні — не президенту Петру Порошенку, а, повторюю, — державі.
— Не все так просто. Ви бачили, як на Майдані зразка 2017 року окремі активісти, в тому числі й народні депутати України, чинили опір правоохоронцям, зривали з них каски, намагалися вдарити і т. д., і т. п.
— Пояснити ганебну акцію можна хіба тим, що це — провідники політики Кремля або агенти впливу від ФСБ. А, можливо, просто піарники, які не розуміють, що розхитують і так слабку державу. Поліцейські захищають правопорядок і спокій. За що їх бити, коли вони стримують насилля?
— Але ж і в поліції не всі святі.
— Так, є й не святі. Але моя думка така: будь чесним сам і рівняйся на гідність та мораль інших. Згадайте полковника Федора Литвинюка, який став на захист сусідської сім'ї і загинув від кулі бандита. Саме про таких героїв народ збереже пам'ять довіку, і вони будуть прикладом для нового покоління.
— Ви — один із тих, хто все життя йшов прямим шляхом, не звертаючи "вбік", де були посади, спокуси, кар'єра і т. д.
— Мені пропонували працювати в органах КДБ, але я відмовився, віддавши перевагу улюбленій справі — слідству.
— Війна на Сході закінчиться?
— Якщо деякі горе-політики будуть здавати Крим або Донбас в оренду, то й України не буде на карті світу.
Колись чехи повірили Гітлеру і опинилися в окупації. Відмова від територій — шлях в нікуди. Скільки б не продовжувалась війна, Україну мусимо захищати.
— Звідки у Вас сила волі, натхнення і найбільша підтримка?
— Найперше — від священиків храму Миколая Чарнецького: отця Леоніда, о. Євгена, о. Михайла. Вони і сповідають, і причащають, і оздоровчі молитви до Бога посилають. А ще у мене "дияконеса" (усміхається) — моя вірна, терпляча і добра дружина Віра.
В спілкуванні час летить швидко. Але і за цю мить я набираюся сили духу і стаю стійкішим до зовнішніх негативних впливів, і за це п. Василю — теж подяка.
Життя Василя Івановича — це приклад для інших того, як можна навіть у безвиході піднятися над буденним, сірим і освітлювати шлях іншим.
Анатолій СЕМЕНЮК.
Залишити коментар