А життя продовжується…Пройшли роки, пройшли десятиріччя. Ми стали людьми поважного віку. Чим стаємо старші, тим частіше згадуємо своє дитинство, школу, юнацькі роки, підприємство, де працювали.
Ми, колишні працівники деревообробного комбінату, значну частину яких становлять жінки, з теплом в серці згадуємо наше підприємство, яке "народилося" в 1948 році з маленької артілі із виготовлення табуреток, кухонних столів, і переросло у чимале підприємство з виготовлення меблів, які користувалися великим попитом у населення. Виготовляли шафи для одягу, а потім меблеві стінки, столики, крісла, журнальні столи, дивани, полиці для книг.
Мали непогані зарплати. Могли поїхати в санаторії, будинки відпочинку, в туристичні поїздки.
Я працювала в ДОЦі з 1966 року. Директором тоді був у нас Григорій Ясногородський – грамотний, мудрий керівник, особлива людина. Часто бував у цеху. З ним можна було порадитись, якщо потрібно, то й попросити допомоги. Григорій Ізраїлович завжди вислуховував людину, давав слушні поради, допомагав.
Директор ніколи не піднімав голосу на працівників. На підприємстві панувала дисципліна, було все для того, щоб працівники спокійно виконували свої завдання.
На державні свята, на День лісу і деревообробної промисловості завжди проводились урочисті збори. Запрошували представників місцевої влади, ветеранів, які вже не працювали. Проходили дуже цікаво свята. Вручали грамоти, подяки, премії, організовували концерти. У нас був свій хор, духовий оркестр.
Ми пишалися тим, що працюємо на підприємстві, яке вважалося передовим не тільки в м. Ковелі, але і в усьому Волинському об'єднанні деревообробних підприємств.
Після смерті нашого директора Г. І. Ясногородського його місію керівника перейняв Василь Трач. Працівники темпів в роботі не зменшили. Життя на підприємстві продовжувалося.
І досі ми не можемо зрозуміти, кому було потрібно знищити передовий комбінат. Душа краялась, сльози наверталися на очі людей, коли побачили, як після закриття підприємства почали розбирати цехи, приміщення контори.
Надіятись нам не було на кого. Це були дуже важкі роки для нас. Однак працівники ДОКу вирішили жити за принципом: "ДОК знищили, але доківці не здадуться".
В 2007 році ми звернулися до голови міської ветеранської організації Віталія Подолянчука з проханням надати нам приміщення для проведення зборів працівників деревообробного комбінату. Віталій Семенович це дозволив. 
Зал був переповнений. Вирішили наново організувати ветеранську організацію і допомагати один одному, чим тільки зможемо.
Звичайно, у нас коштів не було, але було і є бажання триматися разом. Ходимо в лікарні, коли дізнаємося, що хтось з наших захворів, поздоровляємо з днем народження, зідзвонюємось. Якщо хтось помирає, стараємось зібратися, аби провести в останню путь нашого товариша, підтримати сім'ю покійного.
А з вересня 2007 року на наше виробниче свято щороку організовуємо зустрічі.
У минулому році у нас відбулася просто надзвичайна зустріч. На свято приїхав священик з с. Грабова отець Миколай. В молоді роки о. Миколай працював на комбінаті. Був дуже працьовитим та ввічливим, старався завжди у всьому допомагати. Ми гордимося, що з нашого колективу вийшла людина, яка стала священиком і якого, за словами самих прихожан, в селі дуже поважають.
10 листопада 2016 року на запрошення о. Миколая ми їздили на престольне свято в церкву с. Грабова. Церква маленька, але чистенько скрізь, пофарбовано, гарно все оформлено. Відчувається рука господаря. А який гарний іконостас, багато ікон. Я б не сказала, що Грабове є великим, але дуже сподобалось, що на святу службу прийшло багато людей, зокрема, жіночок з маленькими дітками до причастя. Одинадцять священиків з інших церков приїхали привітати о. Миколая та прихожан зі святом.
Ми раді за Вас, шановний о. Миколай. Хай Господь Вам дає здоров'я і довгі роки життя! Ми гордимося Вами. Ви потрібні людям.
Дякую нашим активістам, дякую усім працівникам деревообробного комбінату за їхні добрі серця, за їхню підтримку! А жіночу "половину" ковельських деревообробників вітаю з Міжнародним жіночим днем – 8 Березня і бажаю активного довголіття, миру, любові і благополуччя!
З повагою –
Людмила ПРИМАЧЕНКО.
P. S. Хто бажає до нас приєднатися, ласкаво просимо!
НА ЗНІМКАХ: учасники зустрічі колишніх працівників деревообробного комбінату; окраса колективу – представниці жіночої "частини" підприємства.
Фото з архіву автора.
Залишити коментар