Справжніми україночками виховує своїх донечок Софію та Марійку сім'я Божичків із Ковеля. Змалечку мама Наталія прищеплює дівчаткам любов до праці, до сімейних цінностей та традицій, роблячи все для того, аби кожен їх день був наповнений увагою та турботою. Жінка впевнена, що щасливе дитинство можливе тільки у тих дітей, які живуть у щасливих сім'ях. Вони природно і гармонійно розвиваються, їхні розмови завжди щирі, а сміх веселий та дзвінкий.
Дівчатка ж, в свою чергу, віддячують батькам своїми, поки що маленькими, але такими важливими для них успіхами та перемогами. Так, Софія, учениця 3-го класу ЗОШ І-ІІІ ст. № 2, впевнено крокує стежиною знань, щороку "на відмінно" завершуючи навчальний рік. Крім того, дівчинка опановує майстерність гри на фортепіано, а ще, як справжня україночка, відвідує гурток вишивання, аби в майбутньому поповнити ряди народних майстринь.
Намагається не відставати від старшої сестрички і маленька Марійка. Незважаючи на свій дитячий вік, вона дуже полюбляє співати й танцювати, а ще їй подобається спостерігати за тим, як хазяйнує матуся.
Тож батьки тішаться і гордяться своїми дівчатками і мріють про їх щасливе майбутнє у процвітаючій, а, головне, мирній Україні.
НА ЗНІМКУ: Наталія БОЖИЧКО із донечками Софією та Марійкою.
Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.
Справжніми україночками виховує своїх донечок Софію та Марійку сім'я Божичків із Ковеля. Змалечку мама Наталія прищеплює дівчаткам любов до праці, до сімейних цінностей та традицій, роблячи все для того, аби кожен їх день був наповнений увагою та турботою. Жінка впевнена, що щасливе дитинство можливе тільки у тих дітей, які живуть у щасливих сім'ях. Вони природно і гармонійно розвиваються, їхні розмови завжди щирі, а сміх веселий та дзвінкий.
Дівчатка ж, в свою чергу, віддячують батькам своїми, поки що маленькими, але такими важливими для них успіхами та перемогами. Так, Софія, учениця 3-го класу ЗОШ І-ІІІ ст. № 2, впевнено крокує стежиною знань, щороку "на відмінно" завершуючи навчальний рік. Крім того, дівчинка опановує майстерність гри на фортепіано, а ще, як справжня україночка, відвідує гурток вишивання, аби в майбутньому поповнити ряди народних майстринь.
Намагається не відставати від старшої сестрички і маленька Марійка. Незважаючи на свій дитячий вік, вона дуже полюбляє співати й танцювати, а ще їй подобається спостерігати за тим, як хазяйнує матуся.
Тож батьки тішаться і гордяться своїми дівчатками і мріють про їх щасливе майбутнє у процвітаючій, а, головне, мирній Україні.
НА ЗНІМКУ: Наталія БОЖИЧКО із донечками Софією та Марійкою.
Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.
Божественна врода весніє
В сяйві березня-днини
Рань чарівна променіє.
Юнки, жінки, дружини —
Їх божественна врода весніє.
Зіронька березнева зійшла —
Духмяно-жіноча.
Наречена-весна розцвіла —
Юно-дівоча.
Березнева свіча горить
Жагою єднання.
Молодіє вічна мить
В серцях кохання.
Барвисті ласки-утіхи
Березнево зацвітуть у красі.
У щасті-любові напоять по
вінця
Палкими вогнями душі.
Зіронька — царівна небесна,
Земного раю — свіча-оберіг.
У вірі збагачує юні весни,
У коханні засяє на зорі.
Дай, Боже, крил-крилят,
Голубко люба й мила.
Кохай у будні свят,
Люби любистком днини.
У вогнищі родиннім долі
Довіку душу зігрівай.
У янгольськім роздоллі
Чар-нектаром весняним
напувай!
Іван ЯРОШИК.
Матері — разом із синами
Ви бачили, як плачуть вояки?
Уста німі, а з очей сльози ллються.
А уві сні їм сняться матері —
За Україну вони разом б'ються.
Їх "кіборгами" ворог охрестив
За те, що вміють воювати.
За їхні мужність, героїзм,
Щоб люди в мирі могли спати.
Бандитам не здолати наших
вояків,
Що загартовані боями.
Бо разом з ними проти
ворогів —
Їх дорогенькі мами.
Аркадій ЦИКУН.
с. Облапи.
Пробач мені, мамо!
Мамо, матусенько, сива
голубонько,
Ти мене пестила, ніжно
любила.
Долю щасливу у Бога просила,
Хоч не завжди мала здоров'я
і силу.
Може, у чомусь я завинила,
Щось не по-людськи в житті я
зробила,
Десь лихе слово ненароком
зронила —
Знай: тебе я люблю і любила.
Ти — моя радість, печаль і
розрада.
Завжди тебе я згадую радо.
Вибач за черствість, душевнії
муки —
Нам не страшні літа і розлуки.
Я люблю тебе, моя берегине,
Любов ця не вмре, не загине.
Прости мені, мамо, коли я
згрішила,
Може, й не знала, що зле я
робила.
Людмила БІЛИНЕЦЬ (МАЦАН).
с. Пісочне.
Ліричний етюд
А нічка з Ранком молодим
Стрічалася таємно.
В палкім коханні неземнім
Освідчились взаємно.
А згодом в них родився День.
Хто б міг таке збагнути?..
Старечо Вечір засопів:
— Якби ж літа вернути…
Справжніми україночками виховує своїх донечок Софію та Марійку сім'я Божичків із Ковеля. Змалечку мама Наталія прищеплює дівчаткам любов до праці, до сімейних цінностей та традицій, роблячи все для того, аби кожен їх день був наповнений увагою та турботою. Жінка впевнена, що щасливе дитинство можливе тільки у тих дітей, які живуть у щасливих сім'ях. Вони природно і гармонійно розвиваються, їхні розмови завжди щирі, а сміх веселий та дзвінкий.
Залишити коментар