Повідомлення в номер / Спогади хвилюють серце

Спогади  хвилюють серце

Хоч уже більше 30 років живу в Голобах, де працювала до виходу на заслужений відпочинок, а Облапи і тамтешню школу не можу забути. Часто сниться мені село, де прожила з сім'єю 20 років. Щось рідне, незабутнє залишилось там, де працювали з чоловіком в школі, де народились діти, де пройшли наша юність і дитинство двох  доньок і сина.

Тож часто буваю в Облапах під час зустрічей випускників, на свята, на урочистих подіях. Ось і в минулому році розділила з доньками радість облапців, які відзначали День села, присвячений оновленому після ремонту будинку культури. Враження незабутні!

За 30 літ виросло, звичайно, нове покоління. І молодь, може, тільки чула від батьків про вчителів, які вчили їх. Але багато знайомих побачили того дня. І заполонили душу спогади про село, людей, школу. Умови зовсім не ті. 

Дорога хороша, і гарне сполучення з Ковелем. А за нашого часу треба було три кілометри  йти пішки до траси, а там на автобуси з Ратного чи Вижівки чекати. А тепер кілька зупинок через село роблять рейсові "маршрутки". 

Село газифіковане. Прикрашають його красиві споруди двох церков. Садиби жителів упорядковані. А який спортивний зал нині чудовий в школі! Це вже досягнення ХХІ століття. І, мабуть, не без участі працьовитих і талановитих старшокласників. Бо в 70-их роках ХХ століття, пам'ятаю, під керівництвом дирекції школи, завгоспа і лаборанта школи, за участю всіх педагогів і техпрацівників та батьків звели чудову будівлю під їдальню і майстерню з виробничого навчання.

А педколектив був дружний, всього 20 осіб. Працювали, стараючись один поперед одного, бо кожного було видно,  як на долоні.  Звідси брали старт молоді колеги і несли естафету  працелюбності далі. Так, з Облап пішов у "світ" відомий обласний керівник Єгор  Поліванов, директорами шкіл в Любитівській і Голобській школах (більш укомплектованих) стали Трохим Колодюк і Віталій Остапчук, інспекторами райвно Ковельським і Турійським – Петро Фалюш і Віталій Кащенюк, Любов Карась  – директором однієї з шкіл у Маневицькому районі,   Кіра Квятковська і Надія Мизовець очолювали Ковельський міськвідділ освіти, Валентин Наріжний – Заслужений вчитель, Ганна Лук'янчук – вчитель-методист у школі № 1 м. Ковеля.

У школу ходили учні з навколишніх сіл – Секуня, Городища, Гредьок, Гішина, Мислини, Доротища. Жили в гуртожитку, де  було організовано триразове харчування.

Гордістю проймаєшся за учнів, які переросли своїх наставників, бо досягли більших вершин. Пишу про тих, про кого чула, кого знаю, вчила.

Петро Йолон – кандидат філософських наук, провідний науковий співробітник Інституту філософії ім. Г. С. Сковороди НАН, лауреат наукової премії Національної академії наук України.

Ростислав Шевчук – кандидат технічних наук, старший науковий працівник інституту електрозварювання ім. Патона.  А в сім'ї Олександри і Антона Рижків росло троє синів – випускників школи. Відслуживши в армії (на  флоті, в авіації, третій був танкіст),   вчились в Київському університеті ім. Шевченка. 

Один з них Володимир – кандидат філософських наук, співробітник Академії наук УРСР. Видав книгу "Засоби побудови наукових теорій". Микола – викладач логіки на кафедрі філософії в Ужгородському університеті. Іван працював на заводі в Кривому Розі. 

А хто не знає Дмитра Корнелюка, педагога, філософа, краєзнавця, релігієзнавця? Його книги "Наша віра, наша правда", " Духовне небо Волині" – це духовне багатство області. Окремі його книги стали підручниками з вивчення християнської етики й моралі. Був директором машинобудівного технікуму в Ковелі Степан Бабарика, а його брат Віталій довгий час очолював ТзОВ "Облапське".

Славляться і своїми співочими талантами Облапи. Серед них незмінний директор БК і соліст Ніна Божук, а її брат Ананій – художник. Очолює обласну  профспілку працівників культури Ярослав Корнелюк після закінчення училища культури і мистецтва ім. Стравінського та університету ім. Лесі Українки. Кореспондентом газети "Петербурзькі відомості" працює Олена Данилевич.

Будівельники, робітники заводів і фабрик, залізничники, інженери, вчителі, лікарі, хлібороби, керівники виробничих об'єктів, військові – такий неповний перелік професій, які здобули випускники Облапської школи.

Тож, прочитавши статтю в газеті "Вісті Ковельщини" про тривогу облапців з приводу "реорганізації" школи в селі, я підтримую їх і долучаю свій голос  та  ще два голоси – сім'ї Петра Фалюша і Світлани – колишніх вчителів школи до підписів  під їхнім відкритим листом.

Валентина ОСТАПЧУК.

Від редакції: цей допис Валентина Остапчук надіслала до редакції нашої газети як відгук на публікацію відкритого листа у "Вістях Ковельщини" мешканців села Облап під заголовком "Ми – проти "реорганізації школи" в Облапах!". Інформацію про згадану конфліктну ситуацію опублікувала днями й газета "Волинь-нова", про неї йшлося на останній сесії Ковельської районної ради.

На жаль, жодного коментаря з цього приводу не надійшло від керівництва Дубівської об'єднаної територіальної громади і особисто її очільника Романа Троцюка. На наше  тверде переконання, їх обов'язок – дати вичерпну інформацію з приводу порушеної виборцями проблеми, відверто заявити про свою позицію. Мовчання – не кращий спосіб вирішення питання, яке хвилює сільську громаду Облап.