Всерйоз і жартома – чого лишень в житті нема
Реалії сучасного життя
Щодоби, щодня, щогодини українські засоби масової інформації повідомляють новини з життя країни. Одні з них радують, другі – дивують, треті – обурюють.
Пропоную вашій увазі декілька таких новин разом із своїм коментарем до них.
Факт. Торік в Україну з-за кордону було переказано 2 мільярди 448 мільйонів американських доларів. Як повідомляє Національний банк, наша держава залишається країною-реципієнтом (одержувачем – ред.) транскордонних переказів. Впродовж минулого року сума коштів, отриманих в Україні з використанням міжнародних систем переказу, в сім разів перевищує обсяг відправлених за її межі.
Коментар. Можна було б тільки радіти цьому повідомленню, якби не одне "але": згадані кошти – то результат важкої, іноді майже каторжної праці наших земляків. За кордон поїхати їх змусив не пошук романтики, а реалії української дійсності, коли мізерними залишаються заробітні плати наших земляків або коли взагалі неможливо влаштуватися на роботу, крайня потреба фінансово забезпечити сім'ю, щоб вивчити дітей чи онуків, придбати житло тощо.
Трудова міграція аж ніяк не сприяє консолідації нації, зміцненню українських родин, підвищенню почуття патріотизму – швидше навпаки.
Факту ж невеликої кількості переказаних грошей з України (у сім разів менших за обсягом від отриманих) дивуватися не варто: бідне в основній своїй масі суспільство не спроможне розкидатися мізерними пенсіями й зарплатами "направо" й "наліво"…
Факт. За минулий рік загальна сума заборгованості громадян за оплату комунальних послуг збільшилася більш як у 2 рази (на 12,5 мільярда гривень). Зокрема, борги за централізоване опалення й гаряче водопостачання становлять 9,4 млд. грн., за газопостачання – 6,4 млд. грн., утримання будинків і прибудинкових територій – 2,4 млд. грн., водопостачання – 1,5 млд. грн., електроенергію – 3,3 млд. грн., вивезення побутових відходів – 0,4 млд. грн. Разом виходить 23,4 млд. грн.
Коментар. Результат очікуваний, бо в Україні тарифи європейські, а зарплати і пенсії – злиденні. Не допомагають навіть субсидії, котрих на всіх вже не вистачає.
Далі буде ще гірше, бо наші горе-реформатори на догоду МВФ та іншим установам-лихварям батька рідного не пошкодують. Дається взнаки бідолашним українцям і "підвищення" мінімальної зарплати до 3200 грн. – кількість тих, хто отримував субсидію, в результаті зменшиться.
Факт. В Україні найближчим часом можуть повністю скасувати державне регулювання цін на харчі. Таку пропозицію готує Міністерство економічного розвитку і торгівлі. Проект постанови урядовці мають намір винести на так зване громадське обговорення.
Коментар. Подібну інформацію не хочеться й коментувати, бо ніякого "державного регулювання цін", а тим більше – на харчі пересічні громадяни не відчувають. Вони знають одне: що не день, то вартість продовольчих товарів неухильно зростає. В чому полягає роль держави, як "регулятора", вам не пояснить, мабуть, найкваліфікованіший економіст.
Що стосується "громадського обговорення", то така ідея виглядає взагалі смішно: в нашій державі давно ніхто не прислухається ні до голосу людей, ні до критики в засобах масової інформації, ні до пропозицій тверезо мислячих політиків, яких можна порахувати на пальцях однієї руки.
Факт. Європейський Союз має намір розширити програму академічних обмінів для українських студентів. На думку голови представництва ЄС в Україні Хьюго Мінгареллі, наші студенти та науковці становлять великий інтерес для європейців.
Коментар. Прикро, що наші студенти і науковці більше цікавлять Захід, аніж українських можновладців. В той час, як Європа широко відкрила двері перед тими, хто хоче здобути освіту або розвивати науку, тобто активно примножує свій інтелектуальний потенціал, наша влада чинить навпаки: скорочує кількість вишів, зменшує їх фінансування, забирає стипендії у студентів і навіть закриває середні спеціальні навчальні заклади.
Воістину: коли Бог хоче покарати людей, він забирає у них розум.
Охрім СВИТКА.
Байка
Як настала зима люта,
Хизувалася валюта:
Хто яку має вагу,
Хто кого зігне в дугу.
Слово взяли польські Злоті:
"Євро, ти весь час в оплоті.
Як це ти так примудрилась
Що вагомою зробилась?
Звісно, Долар –
дід кремезний
Має досвід величезний,
Крутить світом, але ж ти…
Як дійшла до висоти?
Молода така та рання.
Почни своє сповідання.
Розкажи нам свою схему
Про всю банківську
систему.
Чому ти в миттєвість ока
Піднялася так високо?".
Євро губки облизала
І такі слова сказала:
"Бува, пристрасті вирують.
Та мною завжди керують.
Перше, що в нас на меті, –
Триматись на висоті.
Весна, літо чи зима –
В нас корупції нема.
То ж даємо собі раду.
А головне – в нас не крадуть.
А якщо якесь негоже
Щось десь вкраде, не дай,
Боже,
То вже точно, як в ярмі,
Сидітиме у тюрмі".
Втрутивсь Долар у розмову:
"А я вверх піднявся знову
І лечу все вище й вище.
Мчу до хмар аж вітер
свище.
Рубікон перемахну –
Вас усіх в дугу зігну.
Я паную по всім світі:
В Америці і на Криті,
В Україні, Сомалі.
Я ходжу по всій Землі.
Ходжу сміло, без оглядок
І наводжу скрізь порядок.
Київ, Осло, Астана –
Де тільки мене нема…
Навіть Олімпійські Боги
Мені кланяються в ноги.
Слід про це вам пам'ятати.
Хто ще хоче щось сказати?".
"Прошу слова, – шепче
Гривня. –
Хотіла б вам бути рівня,
Найсвітліше Євро-панство,
Та нема підстав для
чванства,
Щоб іти із вами в ногу,
Хоч би один до одного.
Буде умов досхочу,
То ще й вище полечу.
Зміниться моя структура –
Вийде тисячна купюра.
Будуть нести її
В гаманцях багатії
Та чиновники круті,
В них чорт зна що на меті.
Пресом цін, неначе воду,
Нас вичавлюють з народу.
Розкрадають, хто де може,
То хто ж мені допоможе?
Хто підніме курс мій вище,
Щоб хоч трішки до вас
ближче?.
Не хочу їх ображати,
Але час когось саджати”.
Знову Долар: "Гривне,
досить!
Ваша влада мене просить,
Як бувало вже не раз,
Щоб я знов прийшов
до вас".
Гривня трішки веселіше:
"Ви їй, мабуть,
наймиліший.
Буде так воно, чи ні –
Щось не віриться мені.
А, можливо, дядя Трамп
Дійсно нам підкине транш?
І надіюсь – його, мабуть,
Усього не розікрадуть.
І тоді наші заводи
Загудуть, як бурні води.
Запрацює господарство
Та й закінчиться
злидарство.
Отож, маю ще надію,
Що колись розбагатію".
Віталій ЛИХОБИЦЬКИЙ.
Залишити коментар