З’єднали серця і душі провіщим словом Кобзаря
Друже мій, читачу! Грішу-таки перед тобою. Маю писати про літературно-мистецький захід, приурочений до дня народження Тараса Шевченка, а в голову думки-роздуми настирливо "лізуть". Те ж саме відбувалося і на урочистому вечорі: тут поезія, пісні звучали, а я в тих думок перебував в “полоні”.
Запитую себе й тебе: а що у нашій змученій, скаліченій, довірливій душі коїться? Що залишилося там після вікового насилля над словом, мовою, традицією, звичаєм? Чим на цій грішній Землі тримається українство?
Думаю, що, попри все лихе, вросло воно в землю квітучою калиною, врожаїлось і захистилося житнім оберегом, очищалося й омивалося священною водою Турії й Дніпра, кріпилося Тарасовими пророцтвами.
Адже, що не вірш – то пророчий заклик до боротьби, що не слово – то гарячий спалах любові до України-матері. Є там і розпач, і плач, і докір за байдужість та "раболєпіє".
Немає сенсу переконувати нікого, що ми – Богом обраний народ. Він нам подарував багатющу й родючу землю, найкрасивіше в світі жіноцтво і сміливих воїнів. Послав на цю землю Предтечу – Григорія Сковороду, а за ним Пророка нації – Тараса Шевченка. Визначив заповіді й заповіти.
Євреї теж стверджують, що вони обрані Всевишнім, а тому терпіли, шукали, боролись 40 років за вихід з єгипетського рабства. Часом ми виправдовуємо себе: мов, не одні ми шукаємо шлях до свого блага так довго. При цьому забуваємо, що ми з Шевченком – понад 200 літ (!) блукаємо по своїй землі, а шляху правильного не знаходимо.
А хіба тільки двісті? Шевченкові заклики до пробудження народу вказують, що рабство кліщем вчепилося в тіло народу набагато раніше. Не сприймаю виправдання, що в наших бідах чи меншовартості винні царі, путіни, олігархи чи окупанти.
Причина – глибше. Виробили звичку виживати за рахунок покірності (пам'ятаєте: "Покірне теля дві корови ссе"?), терплячості та прислужництва. На такому "благодатному" грунті й виросли свої "бісові діти", які "гірше ляха" українську душу розпинають. О, ті кляті звички! Вони повсякчас ведуть нас до залежності від "когось".
Тарас віднайшов ліки від тієї залежності – "Борітеся – поборете!..". І нагороду для народу визначив: "і на оновленій землі врага не буде супостата, а буде син і буде мати…".
І раптом – думка-блискавка: "Зупинись, зверни увагу на слова виступаючих. Чи є в тих словах оздоровлюючі ліки з рецептів пророка Шевченка?".
Присутні на заході, який відбувся в центральній районній бібліотеці під промовистою назвою "Єднаймо душі словом Кобзаря" (на знімках), Віктор Козак – голова райдержадміністрації, депутат облради та Андрій Броїло – голова районної ради наголошують не тільки на значимості Шевченкового слова.
Вони підкреслюють, що пробудження гряде. Це пробудження подвигом злітає на Сході країни. Воно перемагає потугу агресора. Воно зупиняє олігарха-корупціонера. Народ пробуджується і подає надію на те, що заповіти і пророцтва Тараса Шевченка збудуться. Приємно відчувати патріотичну позицію районної влади. Вона – не тільки у словах, але й в корисних справах для громади та для фронту.
Виступи юних на заході – це аналітичні роздуми, в яких зримо відчуваємо промінь світла в багатовіковому тунелі безправ'я і несвободи.
В залі бібліотеки – священики, депутати, "союзянки" і просто щирі українці – вони всі не байдужі до долі України, бо це і їх доля, доля наших дітей та онуків.
Поезію Тараса Шевченка читали: Іван Оринчак (с. Колодяжне), Олена Місюра (с. Доротище), Микола Новарчук (с. Поворськ), Анастасія Карпук-Сугак та Вікторія Федик (смт Люблинець), Надія Лук'янчук та Марія Куцова (вихованці Зразкового художнього колективу "Дивослово" ковельського Палацу учнівської молоді).
Пісні на слова Кобзаря виконували: вокальне тріо "Перевесло" Ковельського районного будинку культури (кер. П. Журавель), Ніна Федорук (акомпаніатор Олег Корнелюк), учениці Люблинецької школи мистецті Вікторія Власюк та Ангеліна Киричук.
Ведучі – Альона Данилюк (студентка Ковельського медичного коледжу) та Вадим Оксенчук (ЗОШ № 11).
Після концерту всі присутні пішли до пам'ятника Тарасові Шевченку – вклонитися і покласти квіти.
Під наріжним каменем пам'ятника є капсула з історичними словами:
Тарасе!
Ти віддати все спішив
Життя і розум –
Для свого народу.
В широких водах
Не шукав ти броду.
Над рідним краєм
Соколом летів.
Апостол Правди і Свободи,
Ти слово віще на сторожі
Поставив, щоб єднались Турія
й Дніпро,
Щоб супостата – ворога не стало,
Щоб вільне слово над Вкраїною
цвіло,
Щоб ми ішли до твого п'єдесталу
На сповідь щиру,
За вірою і правдою своєю.
В тих думах-роздумах впевнено просвітлюється наше європейське майбутнє.
І оптимістично й переконливо звучить: "Слава Україні!".
Анатолій СЕМЕНЮК.
Фото
Мирослава ДАНИЛЮКА.
Вшанували пам'ять Пророка націїТрадиційно у ці березневі дні ковельчани вшановують пам'ять Кобзаря. Програма Шевченківських днів у Ковелі включала ряд заходів, ініційованих та підготовлених міською владою та громадськістю, освітянами, працівниками культури.
З нагоди 203-ї річниці від дня народження Тараса Шевченка 9 березня відбулось урочисте покладання квітів до пам'ятника пророка української нації (на знімках). Участь у заході взяли представники міської влади, духовенства, громадських організацій, політичних партій, навчальних закладів, підприємств та установ міста.
До присутніх звернувся міський голова Олег Кіндер, який зазначив: "Шевченко став знаковою фігурою не лише української, а й світової літератури. Через віки не міліє, а прибуває джерело людської шани та поваги до його постаті.
І щоразу тут, біля пам'ятника, ми цитуємо його вірші, пізнаємо нові сторінки творчості, знаходимо у його словах нові пророцтва. Тарас Шевченко – невичерпний. Волею історії його ототожнено з Україною.
Він належав до тих нечисленних обранців людства, які не дбають про власне щастя, бо все їхнє життя – це боротьба за правду. Шевченко пишався своїм родом, поколіннями предків, історією, народом".
Говорив Олег Олексійович і про сьогодення: "Україна вкотре проходить іспит на своє буття. Я переконаний, що і цього разу ми зможемо довести, що гідні називатися українською нацією. Ми єдині у прагненні жити у незалежній державі.
Сьогодні осмислення національної єдності ми бачимо у новому контексті: ми говоримо про те, що відроджує, творить, гуртує українців. Шевченко – один з таких об'єднуючих факторів. Я дякую кожному з вас, хто серед буденних турбот знаходить час, аби засвідчити, наскільки Великий Кобзар важливий для нашого сьогодення".
А далі у Палаці учнівської молоді шанувальники творчості поета переглянули літературно-музичну композицію "Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття, тебе своїм сучасником звемо", підготовлена педагогічним й учнівським колективами ЗОШ №10 та працівниками закладів культури міста.
10 березня, у день пам'яті поета, біля монумента Тарасові Шевченку відслужено панахиду.
Відділ внутрішньої політики, організаційної роботи та зв'язків з громадськістю міськвиконкому.
Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.
Залишити коментар